Розділ 86: Розділ 86

Розділ 86

У християнстві дракони — це монстри, що символізують смертний гріх «гніву».

Цей дракон також не був винятком — він народився з надзвичайно запальним характером.

"Я — дракон."

"Я — сильний."

"Я пожираю. І це моє право!"

Через свою силу він вважав, що має право топтати слабких.

Він мав пожирати, трощити й розривати всіх, кого захоче.

Із такими переконаннями ще з дитинства, щойно настав час покинути гніздо, дракон полетів до людського поселення.

Колись, ще будучи молодим, він почув від іншого дракона:

Що у цьому світі саме раса «людей» володіє найбільшою територією.

"Як вони сміють удавати володарів світу, ігноруючи нас — сильних! Їх треба покарати!"

Сповнений такого однобокого гніву, юний дракон полетів атакувати людське село.

Під час польоту до місця, переповненого людьми, він натрапив на сцену, де залізний транспорт, розтягнувши своє тіло, немов змія, повзе по землі.

"Яка зухвалість — мати тіло більше за дракона! Я вб’ю його й з'їм!"

Молодий дракон не знав... що це був транспортний засіб під назвою поїзд.

Цілячись у рухомий поїзд, дракон приготувався випустити своє вогняне дихання.

-"Кумаа."

-"Гва!?"

Однак, звідкись прилетів сяючий гуманоїд, який збив дракона.

Той, хто несподівано атакував його, був людиноподібною істотою з крилами за спиною. Але обличчя мало риси звіра.

Заскочений зненацька, дракон закрутився мов гвинт, і впав у море, мало не потонувши.

"Гррр… Насмілитися так зневажити великого мене… непростимо! Я вб’ю тебе! Розірву на шматки!"

Вибравшись із моря, дракон, охоплений люттю, почав шукати те «щось», що його збило.

Це «щось» випромінювало унікальну чисту ауру. Завдяки цьому його місцезнаходження було легко знайти навіть здалеку.

Прагнучи помсти, дракон попрямував до прибережного містечка, де, ймовірно, мало бути це «щось».

"Знайшов, знайшов! Я пожеру тебе!"

І зрештою дракон побачив у місті дівчину.

Хоч зовнішність була іншою, вона мала ту саму ауру, що й те «щось», яке скинуло його в море.

Найімовірніше, та дівчина якимось чином перетворилася на те «щось». Подумавши про це, дракон кинувся всередину.

"Здохниииииииииии—бвах!?"

Однак, як тільки він збирався напасти на дівчину, його знову застали зненацька.

Цього разу щось на величезній швидкості прилетіло невідомо звідки й пробило йому живіт.

Тих «щось» було більше одного. Схоже, та дівчина була однією з них.

"Гррррр… Невже існує вид, здатний так тяжко поранити такого дракона, як я…"

Це була серйозна ситуація.

Дракони — найсильніший і найвеличніший вид у цьому світі.

І все ж… не повинно існувати істоти, яка здатна так легко здолати його.

Ще більш неприйнятним був той факт, що істота могла літати.

Небо належить драконам. Саме дракони є справжніми володарями небес.

"Вбити, вбити… Але спочатку я маю зцілитися…!"

Дракон сховався на маленькому острові посеред моря й почав лікувати свої рани.

Серед монстрів дракони мають високий інтелект і здатні користуватися магією не гірше, а то й краще за людей.

Використовуючи магію маскування, щоб сховатися від інших істот, він зосередився лише на лікуванні.

Кілька днів дракон ховався таким чином… але зрештою голод дав про себе знати, і він зняв магію маскування.

"Я голодний. Мені треба щось з'їсти."

Дракон почав винюхувати здобич.

Але… саме в цей момент він, на жаль, відчув запах того незабутнього «щось».

-Дракон…?

Перед ним з’явився гуманоїд чоловічої статі.

Молодий хлопець із горіхами в обох руках визирнув із-за кущів.

.

.

.

(П.П Ну що ж, бувай дракончику ахахах.)