Розділ 85: Розділ 85

Розділ 85

Клаель і Рейна провели ніч на безлюдному острові… але коли він прокинувся на світанку разом із сонцем, то виявив, що роздягнений.

-Фва!?

Клаель, який прокинувся першим, вигукнув від шоку.

Учора він силоміць вимкнув свою свідомість за допомогою магії… але коли прокинувся, то був у спальному мішку. До того ж Рейна щільно притискалась до нього поруч, і вони обидва були без одягу.

-Н-невже…!

У голові Клаеля промайнув найгірший можливий сценарій.

Невже... вони це зробили?

Невже він забрав те саме у «Святої» — у тієї, хто для нього як донька чи сестра?

-З-здається… все нормально?

Клаель обережно перевірив усе й з полегшенням зітхнув.

Хоча здавалося, що Клаель та Рейна були голі... вони принаймні все ще були у спідній білизні.

На Клаелі були тільки труси. Рейна ж усе ще була в тому листяному бікіні, що носила вчора.

Це все одно виглядало трохи підозріло… але, здається, нічого насправді не сталося.

-Ззз…

-Мм…

Він відчував м’якість грудей Рейни крізь єдиний листок між ними.

Розуміючи, що це точно ненормально, Клаель спробував обережно вибратися зі спального мішка.

-Нн…

-Гах...

Їхні тіла терлися одне об одне, усе ставало м’яким, слизьким і викликало зайву стимуляцію.

Це було настільки приємно, що він навіть на мить подумав, ніби вже помер і його обіймає ангел.

(Заспокойся… якщо зараз у тебе встане — краще вже помри…)

Залізною силою волі відволікаючи себе від відчуттів… Клаель повільно, наче равлик, вибрався зі спального мішка.

-Фух...

Здавалося, йому це вдалося.

Клаель глибоко зітхнув і знесилено опустився вперед.

Що ж до тієї його частини, яка зреагувала ледь помітно, то він використав «Кільце Синього Місяця», щоб облити себе холодною водою та силоміць заспокоїти себе.

-…Рейна ще спить?

Кинувши погляд на Рейну, яка мирно спала всередині спального мішка, Клаель тихо відійшов, намагаючись не шуміти.

Це не було нічого важливого. Йому просто потрібно було сходити до кущів.

(Поки я цим займаюся, можливо заодно, оглянуся, чи є щось їстівне…)

Було б добре, якби він зміг знайти якісь горіхи або дикорослу зелень.

Або навіть гриби. Хоч є ризик знайти отруйні… але Рейна, як «Свята», має сильний імунітет до станів.

Та й Клаель, як священник, міг би зняти отруєння магією.

Після цього він трохи поблукав лісом, намагаючись не заблукати.

-О, фрукти.

Він виявив яскраво забарвлені ягоди, схожі на тропічні фрукти.

Він не знав, що це за фрукт, але запах був солодкий і приємний. Напевно, їстівний.

-Гаразд, зірву кілька стиглих…

-Гррр…

-Хм?

Коли він потягнувся до фруктів і почав зривати кілька… раптом почув низьке гарчання.

-…Там хтось є?

Клаель повернув обличчя в тому напрямку, звідки долинав звук, залишаючись пильним.

Хоч він і був священником… але тренувався і вмів полювати на монстрів ще зі студентських часів.

Він подумав, що зможе самотужки впоратися з чимось на кшталт вовка чи тигра.

(Тим не менш... я б не хотів мати справу з чимось надто сильним. Я просто перевірю, що це таке, і повернуся назад.)

Затамувавши подих, Клаель тихо зазирнув крізь кущі.

"............"

І в ту ж мить його очі розширилися від шоку.

-Гррр… гррр…

Перед ним стояв монстр, що низько й болісно гарчав.

Він був величезний — настільки, що доводилося задирати голову… але, ніби прихований магією, майже не відчувався.

-Дракон...?

Перед ним був монстр, відомий як дракон.

Поранений дракон, наче пронизаний списом, ховався.

.

.

.

(П.П НУ що ж, минулого разу дракону не хватило піздюлів, тепір остаточно здохне (Так це той самий дракон, котрий хотів напасти на потяг в котрому їхали Клаель та Рейна.).)