Розділ 83: Розділ 83

Розділ 83

Поки Клаель і Рейна насолоджувалися своїм приватним пляжем.

На носі корабля стояв чоловік і пильно вдивлявся в море попереду.

-Почекай мене, Рейно! Я скоро прийду тебе рятувати…!

З серйозним виразом обличчя там стояв один із «цілей захоплення»… кронпринц Ерік.

Ерік випадково почув, що Клаеля й Рейну під час риболовлі скинув за борт монстр.

За словами місцевих моряків, усе, що падає в море в цих водах, зазвичай відносить до невеликого острова під назвою «Острів морських птахів».

Ерік орендував корабель разом зі своїми товаришами й прямував до цього острова.

-Рейна справді на тому острові?

-У нас немає вибору, окрім як вірити в це.

Вінсент і Вілл, які також були на кораблі, відповіли.

Вони теж хвилювалися за зниклу пару й вирушили разом.

-Рейна… сподіваюся, з нею все гаразд… дуже сподіваюся, що вона в безпеці.

Звісно, Луєй теж був на борту.

Хоч учора його забрали до лікарні після того, як він з’їв отруйний гриб… він уже повністю одужав.

-Рейна — «свята». Вона не може так просто померти. Вона точно в безпеці.

Ерік упевнено заявив це.

Всі вони знали, що Рейну захищають «святі духи».

Саме тому вони вірили, що з нею все гаразд, і самі вирушили її рятувати.

-Бачу… Це той острів!

Ерік, стоячи на носі, вказав уперед.

Над маленьким островом кружляли безліч морських птахів. Це була їхня ціль.

Якщо Рейна дрейфувала після падіння в море, то це мало бути те саме місце.

-Ще трохи… Почекай мене, Рейно!

Ерік стиснув кулак і підганяв корабель уперед.

Однак... сталася непередбачена ситуація.

-Що за…!? Корабель відштовхує назад!?

Раптом течія змінилася.

Сильні хвилі відкидали корабель назад, відкидаючи його все далі й далі в море.

-Ей, що відбувається!? Острів же прямо перед нами!

-Хвилі занадто сильні — ми не можемо наблизитися! Що це взагалі таке!?

Закричав керманич.

Він сказав, що це неможливо. Що такого не повинно траплятися.

-Чорт… що відбувається…!

Ерік нахилився через борт і подивився в море.

Ще кілька хвилин тому вода була спокійною.

-Га...?

А потім... Ерік завмер.

Море було напрочуд спокійним. Скрізь, окрім навколо їхнього корабля.

Тільки навколо корабля Еріка сильні хвилі відкидали їх назад.

-Ведмідь?

І тоді… він побачив це. Ведмідь. Точніше, мускулистий ангел із головою ведмедя.

Ангел якось вчепився за корабель і, б’ючи ногами по воді, створював хвилі, що відштовхували корабель назад.

-А-а-а-а… ангел…!?

Ерік закричав від шоку, побачивши істоту, яка більше скидалася на монстра.

-Ангел… охоронець Рейни!? Чому ангел, який має її захищати, заважає нам її врятувати!?

Це не мало сенсу.

Цей корабель прямував до острова, щоб врятувати Рейну, то чому ж їх зупинили?

-Слухай, якщо він нам заважає, може просто його прибити!? Давай я розберуся!

Вінсент засучив рукави й зробив крок уперед.

На його обличчі була бойова усмішка — він не боявся навіть ангела.

-Ззаду, семпаю!

Але Вілл закричав.

Вінсент обернувся зі словами «А?»… і в ту ж мить хтось схопив його ззаду за шию.

-"Понпокорін."

Безшумно спустившись із неба на корабель і затиснувши Вінсента в захват, з’явився ангел із головою єнота.

Захоплений зненацька, Вінсент намагався вирватися, але незабаром обм’як і знепритомнів.

-"Понпокорін."

-…Ти хочеш сказати, щоб ми поверталися назад?

-"Понпокорін."

Ангел з головою єнота мовчки — а точніше, незрозумілими звуками — вказав на корму корабля.

Жестами він наказував їм відступити. Якщо вони чинитимуть опір — скористається силою.

-…Рейна в безпеці, так?

-"Понпокорін."

-...Зрозуміло.

Побачивши, як ангел кивнув, Ерік скривився від роздратування.

(Рейно… що ти зараз робиш?)

Те, що їх не пускають на острів… означало, що там точно щось відбувається.

Якщо навіть довелося залучити ангелів — справа серйозна.

(Може… вона робить це, щоб уберегти нас від небезпеки… Може, вона зараз б’ється з могутнім ворогом на тому острові…)

-Рейно… будь у безпеці…

Ерік пробурмотів щось на кшталт молитви, відступаючи, коли ангел відштовхнув корабель назад.

.

.

.

(П.П Ага, монстр під назвою "тупість Клаеля", вона пробує фліртувати з ним, а він не піддається хахахха)