Розділ 81: Розділ 81

Розділ 81

На третій день подорожі вони насолодилися барбекю, а решту дня провели спокійно й розслаблено.

Мабуть, через те, що вони занадто багато з’їли в обід. На вечерю в готелі вони майже нічого не змогли з’їсти, тож обмежилися супом.

Звісно, Рейна, яка попри зовнішність мала чудовий апетит, з’їла чималу порцію.

І так… приблизно половина подорожі вже минула. Наступного дня, на четвертий день мандрівки, Клаель опинився на пляжі в розгубленості.

-……Отже, море.

-Так, море.

Рейна відповіла на бурмотіння Клаеля.

Це не було сказано з розрахунком на відповідь. Він просто пробурмотів це собі під ніс.

Клаель і Рейна стояли на пляжі.

Перед ними простягався білий пісок, а за ним — море, де білі й блакитні хвилі накочувалися одна за одною.

Морські птахи спокійно ширяли в небі, і чулося їхнє «гяу-гяу».

На пляжі більше нікого не було. Окрім Клаеля та Рейни.

-……Схоже, ми зазнали корабельної аварії.

Корабельна аварія.

Це було найкраще визначення їхнього теперішнього становища.

Як вони взагалі до такого дійшли… Повернімося на кілька годин назад.

-Може, спробуємо сьогодні порибалити?

-Риболовля?

-Так.

Четвертий день подорожі.

Клаель та Рейна вирішили порибалити.

Не було жодної особливої ​​причини. У грі риболовля була доступна як міні-гра, тож вони вирішили спробувати, оскільки мали таку можливість.

-Звучить чудово. Я люблю рибу.

Рейна радісно склала руки й погодилася.

Важко було уявити ситуацію, коли Рейна не погодилася б з думкою Клаеля.

Вони пішли до порту, сіли на рибальський човен і вирушили в море.

-Це мій перший раз на риболовлі, але… тут справді можна багато зловити, так?

Минуло тридцять хвилин від початку риболовлі.

Рейна ловила одну рибу за одною.

Чи це була перемога відсутності жадібності, чи благословення «Святої»?

Риба безперервно чіплялася на гачок Рейни, і вона витягувала її одну за одною.

-Н-неймовірно… ця дівчина щось із чимось…

-Так… вона справді неймовірна.

Клаель кивнув у відповідь на слова рибалки.

На палубі човна вже лежала незліченна кількість риби.

Скумбрія, морський окунь, жовтохвіст, амаді, ставрида, чорнопер, бурий серіола, гірчак, чорний морський лящ, скат, восьминіг, зеленушка, риба-вудильник, ременериба…

Улов був настільки неймовірний, що він сумнівався у своїх очах — чому там взагалі глибоководні риби?

Схоже, це й справді можна було пояснити лише силою «Святої».

Кажуть, що опанування одного мистецтва веде до опанування всіх, але чи справді сила «Святої» настільки універсальна?

-О, ще одну спіймала, Клаель.

-Н-неймовірно…

(Таке враження, ніби «святі духи» під водою самі чіпляють рибу на її гачок…)

На думку спала сюрреалістична картина.

Поруч рибалка готував частину риби, яку впіймала Рейна, як сашимі.

-Гей, уже майже обід. Риба свіжа, спробуйте.

-А, смачно.

-Смачно…

Рейна і Клаель їли сашимі, яким пригостив їх рибалка.

Риба була щойно спіймана. Хоч учора вони теж їли рибу на барбекю, але тут смак був зовсім інший.

(Останнім часом здається, що все, що ми робимо, це їмо... Ну, ми ж люди, тому, звісно, ​​ми їмо, щоб жити.)

Клаель жував рибу… але сьогодні він був трохи більш роздратований, ніж зазвичай.

Рейна вже спіймала багато риби, а він — жодної.

Їсти те, що наловила Рейна, змушувало його почуватися утриманцем, і це було неприємно.

-Вибач, Клаель… тільки я одна ловлю рибу…

-Ні, це не твоя вина, Рейна. Просто сьогодні мені не щастить.

Він не міг позбутися відчуття, що Рейна «перехоплює» всю рибу… але намагався про це не думати.

(Але все ж… хоч одну хотілося б спіймати… не обов’язково велику, хоча б щось їстівне…)

-О, Клаель! Клює!

-Ого...!

Поки він відволікся на сашимі, поплавок почав рухатися.

Здається, хтось клюнув. Клаель поспішно смикнув вудку.

-Це щось… велике…!

Тяга була неймовірно сильною.

Це був неймовірний улов. Вудка сильно зігнулася, і здавалося, що волосінь ось-ось порветься.

-Ти в порядку, Клаель!?

-Т-так… Рейна, відійди трохи…!?

-"Гііііі!"

Пронизливий крик, схожий на рев моря, рознісся навколо.

Те, що винирнуло з моря, тягнуте за волосінь, було величезним створінням, схожим на морського змія.

-Морський змій!? Вони справді існують!?

Побачивши істоту товщиною з телефонний стовп, Клаель не втримався від вигуку.

У міні-грі з риболовлею можна було ловити різну рибу, продавати її або отримувати предмети, які вона проковтнула.

Однак, у рідкісних випадках, ви можете випадково виловити монстра та спровокувати битву.

Морський змій був найсильнішим із таких монстрів.

Казали, що шанс зловити такого становить менше одного відсотка, а Клаель бачив його лише на відео — він ніколи не стикався з ним під час гри.

-Ого…!

-Клаель!?

Його різко потягнуло до моря… Клаель нахилився через край човна.

Рейна вчепилася в нього, намагаючись утримати.

-"Гііііі!"

Але перед обличчям такого величезного монстра це було надто безрозсудно.

Усе сталося так раптово, що навіть «Святі Духи» не встигли втрутитися.

-Уваааааааааааааа!?

-Кяяяяяяяяяяяяя!?

Клаель і Рейна разом випали з човна й упали в море.