Розділ 80: Розділ 80

Розділ 80

Клаель і Рейна були повністю захоплені поїданням шашличків із барбекю.

-О, ця партія теж вже готова.

-Пахне соковито й виглядає дуже апетитно.

Після насолоди м'ясом та овочами настав час морепродуктів.

Гребінець відкрили й поклали на мушлю, додавши шматочок масла. На завершення полили соєвим соусом — або приправою, дуже схожою на нього.

Тюрбани й устриці теж добре підсмажилися. Тюрбани їли із соєвим соусом (ймовірно), а устриці — з лимонним соком.

Якраз коли вони закінчили з молюсками, страва у фользі, що повільно готувалася на слабкому вогні, теж була готова.

Щойно вони розгорнули рибу, в повітря піднявся насичений аромат запеченої оливкової олії.

-І це теж вийшло чудово.

-Так, виглядає дуже смачно.

Коли Клаель поклав до рота шматочок білої риби, яку нарізала Рейна, смак і жирність риби одразу розлилися по всьому тілу.

-Смачно…!

-Так, вийшло дуже добре.

-Вражає… Я й не думав, що барбекю на природі може бути таким смачним.

Можливо, справа була в атмосфері, але їжа й справді смакувала краще, ніж у приміщенні.

Хоч вони й кілька днів поспіль їли в ресторані готелю й уже звикли до вишуканих страв… жодних нарікань не було.

Перш ніж вони це усвідомили, вони повністю з'їли велику кількість придбаних інгредієнтів.

-Фух… я наївся.

-Дякую за їжу. Я піду наріжу фрукти.

-Фрукти… а, точно, ми ж їх купували.

Вони навіть трохи забули про це, бо були вже ситі… але так, десерт у них теж був.

(Я ж сам запропонував їх купити… Але м’ясо й морепродукти були настільки смачні, що я вже повністю наївся…)

-Ось, пригощайтесь.

Невдовзі Рейна повернулася з нарізаними фруктами, викладеними на паперовій тарілці.

Тропічні фрукти були вишикувані, немов різнокольорові коштовності.

-Ем… ну, тоді зовсім трохи…

Клаель відкусив невеликі шматочки ананаса, манго та яблук.

-…Мені вже достатньо. Можеш доїсти решту.

-Справді? Тоді я з’їм.

Рейна бадьоро поклала до рота решту фруктів, і незабаром тарілка спорожніла.

-Фух… добре поїла. Я десь на вісімдесят відсотків сита.

-Як і очікувалося від Рейни…

Здавалося, вона з’їла більше м’яса й риби, ніж Клаель, але все одно не наїлася повністю.

Клаель і Рейна сіли на килимок і розслабилися після їжі.

Користуючись нагодою, вони використали залишки вугілля як розпал і розвели невелике багаття з опалих гілок.

-Ху…

Випустивши довгий подих, вони задумливо дивилися на багаття, що палало трохи осторонь від килимка.

Кажуть, що споглядання вогню заспокоює... і справді, саме так я себе і відчував.

(Дивно, але, можливо, саме такі моменти справді важливі в житті... Хоч я й не можу сказати, що моє життя було аж надто виснажливим.)

-Як добре… Такі спокійні моменти дуже приємні.

Рейна, здається, думала про те саме, тихо бурмотівши, дивлячись у вогонь.

-Відтоді як я поїхала до столиці, були лише підготовка до іспитів і справи в храмі… Давно я не відчувала такого спокою.

-Так, я теж. Сьогодні це було просто барбекю, але, може, колись варто спробувати справжній кемпінг.

-А, це звучить чудово. Було б весело спати разом у тісному наметі.

Рейна одразу погодилася з пропозицією Клаеля.

-І холодні пори року теж гарні. Можна було б притиснутися одне до одного й грітися уві сні.

-Зимовий кемпінг, га? Це вже доволі просунутий рівень… Але зате людей менше, бо не сезон.

Так, ведучи невимушену розмову, вони проводили час до самого вечора.

На відміну від попереднього дня, третій день подорожі Клаеля і Рейни завершився повільно й мирно.

.

.

.

(П.П Дуже милі розділи 79-80, хоч я і мужик но мені вони милі хахахах. Ех згадую часи коли в травні починало теплішати, і ми з однокласниками йшли на майовку, до лісу, жарили те що хто з дому взяв, хтось бульбу брав, хтось мясо, хтось яйця, сосиски і тд, було весело, тіки комарі бісили.. Були часи, а на даний момент нікуди не підеш, із-за грьобаной срусні..)