Розділ 79: Розділ 79

Розділ 79

(Не те щоб це мало значення... але чому в цьому світі є супермаркет?)

Проходячи повз вхід магазину, Клаель нахилив голову.

Попри середньовічний європейський антураж, тут були поїзди, пляжні розваги та кемпінг — це знову нагадало йому, що він у світі гри.

-А, Клаель. Я на тебе чекала.

Щойно він зайшов до магазину, Рейна вже стояла там із кошиком для покупок.

Кошик вже був наповнений великою кількістю їжі та напоїв.

Це було переважно м’ясо, а також овочі, риба і морепродукти — зокрема гребінці та тюрбани.

-О, тут навіть є сосиски.

-Так. Тобі вони подобаються, правда Клаель?

-Ну… так, мабуть.

Клаель ніяково почухав щоку пальцем.

Він знав, що це трохи по-дитячому, але Клаелю подобалися сосиски, политі кетчупом та гірчицею.

Рейна теж це знала, тому, коли вони жили разом, вона регулярно подавала до столу сосиски.

-Я також взяла приправи й оливкову олію. Чи потрібно ще щось?

-Хм… здається, ми взяли все необхідне… напевно?

Якби йому довелося назвати щось ще, що купити... можливо, десерт після їжі?

Було б ще краще, якби у них були якісь освіжаючі фрукти.

-А, десерт. Я його ще не купувала.

-Тоді підемо подивимось разом?

Клаель та Рейна йшли пліч-о-пліч до відділу фруктів.

Можливо, через те, що до порту біля пляжу час від часу заходили торгові кораблі, тут були не лише звичайні фрукти на кшталт яблук і апельсинів, а й рідкісні тропічні.

-О, що це? Воно таке тверде…

-А, це ананас.

-Ананас?

Рейна нахилила голову.

Схоже, вона вперше бачила ананас.

-Під цією твердою колючою шкіркою знаходиться м’якоть. Він трохи кислий, але, може, візьмемо?

-Так, обов’язково!

Вони додали ананас, а також взяли манго та поклали їх у кошик.

У підсумку вийшло досить багато — явно більше, ніж потрібно на двох.

(Ну, поки Рейна тут, нічого не пропаде даремно...)

Клаель криво посміхнувся.

Судячи з недавнього фуршету, Рейна мала чудовий апетит.

Вона без сумніву легко впорається з усією цією їжею.

-Цього має вистачити. Якщо буде мало, завжди можемо повернутися й докупити.

-Так, ходімо.

Вони розрахувалися й понесли продукти до лісу позаду магазину.

Здавалося, що для обіду ще рано, адже вони прийшли зранку, але вибір продуктів зайняв час, і вже майже настав полудень.

Якби вони розпалили вогонь і почали готувати зараз, час був би якраз вдалий.

-Ну що ж, почнемо? Візьми інструменти он там.

-Зрозуміла… А як ними користуватися?

-А, все добре. Я більш-менш знаю.

Сам Клаель ніколи раніше не робив барбекю, але в минулому житті дивився відео про кемпінг.

-Спочатку поклади розпалювач у жаровню. Потім зверху виклади вугілля…

Після цього, використовуючи магічний предмет, що працював як запальничка, він підпалив усе через отвір збоку жаровні.

У відео розпалювання вугілля виглядало досить складним, але завдяки магічному предмету воно загорілося напрочуд легко.

Він обмахував віялом, щоб посилити полум’я, потім переклав вугілля на гриль. Регулюючи кількість вугілля з різних боків, можна було контролювати температуру.

Він поставив решітку зверху, щипцями змастив її олією… і на цьому підготовка барбекю була завершена.

-Ну що ж… тепер залишилось лише викласти їжу зверху.

-Вау, неймовірно! Клаель!

-Неймовірний тут саме магічний предмет… Як і очікується від "Золотого" курсу. Розпалити вогонь було надто легко.

Це було так легко, що майже не викликало відчуття задоволення.

Але він з полегшенням видихнув, що не осоромився перед Рейною.

-Ну тоді, займешся їжею?

-Так! Далі залиште це мені!

Рейна стиснула обидва кулачки й бадьоро вигукнула: — "Муун!"

Схоже, поки Клаель розпалював вогонь, вона вже встигла підготувати інгредієнти.

Вона нанизала на шампури шматки м’яса та овочів відповідного розміру та виклала їх на грилі.

-Давай ще й рибу приготуємо. Для цього використаю фольгу.

Вона поклала рибу, приправлену оливковою олією та спеціями, разом із грибами й цибулею, загорнула все в щось на кшталт алюмінієвої фольги.

Потім поклала це прямо на гриль, щоб воно готувалося на парі.

-Ковт…

М’ясо поступово почало смажитися, поширюючи апетитний аромат, від якого розігрався голод.

-Тепер додамо соус… і готово!

Рейна підняла шампури зі смаженим м’ясом і овочами.

-Ось! Пригощайся, Клаель!

-Дякую за їжу…!

Клаель і Рейна взяли по шампуру й відкусили великий шматок.

"............"

(Смачно.)

Він мав інший смак, ніж м'ясні страви в ресторанах.

Він був насиченим і далеким від вишуканості… але після того, як вони спітніли на спеці, рухаючись під літнім сонцем, ця солонуватість приємно проникала в тіло.

-Смачно…!

-Дуже смачно!

Клаель і Рейна усміхнулися одне одному й із задоволенням продовжили їсти шампури.

.

.

.

(П.П Мені аж самому захотілось шашлика і тд.., хочу їсти. хахаха)

.

«Тюрбан» це морепродукт — морські равлики (ракушки), англійською _turban shell_.

Українською їх коректніше називати:

-турбанові молюски

-або простіше: морські равлики