Розділ 78: Розділ 78

Розділ 78

Хоча на узбережжя напав бос-монстр «Глибоководний Гігант», експедиційний тур до «Печери сяйливих фей» на човні завершився.

Коли вони повернулися до порту, уже наближався захід сонця, тож на сьогодні вирішили повернутися в готель.

Четверо «романтичних персонажів» виглядали засмученими через розставання з Рейною... але їм доручили розібратися з наслідками та поясненням щодо переможеного «Глибоководного Гіганта».

Клаель і Рейна повернулися до готелю, прийняли ванну, повечеряли в готельному ресторані й завершили свій день.

І ось... настав третій день подорожі.

-Тож... що будемо робити сьогодні?

Рано-вранці Клаель прокинувся і легенько потягнувся, обмірковуючи плани на день.

На сьогодні абсолютно жодних планів не було.

Бо монстрів, які мали атакувати узбережжя, вже заздалегідь було знищено, і робити більше було нічого.

(Спочатку передбачалося, що сьогодні, завтра та післязавтра будуть присвячені боротьбі з монстрами...)

Але непомітно для себе... після вчорашнього інциденту все завершилося надто легко.

Іншими словами, тепер у їхньому розкладі було три дні вільного часу.

-Доброго ранку, Клаель.

-А, доброго ранку.

Як і напередодні, Рейна прокинулася одразу після того, як Клаель переодягнувся.

Її нічна сорочка знову була трохи розкрита, майже відкриваючи нижню білизну.

-Рейно, чи є якесь місце, куди ти хотіла б піти сьогодні?

-Мені все одно, куди. Головне — бути разом із тобою, Клаелю.

-Це приємно чути... але сьогодні в нас немає особливих планів. Можна було б знову піти поплавати в морі...

Це рідкісна відпустка.

Хотілося показати Рейні якомога більше місць і дати їй нові враження.

-М-м... барбекю...

-Барбекю?

-А, так. Мої друзі в академії говорили про це. Що барбекю під час кемпінгу дуже смачне.

Очевидно, перед літніми канікулами Рейна обговорювала з друзями, як вони проведуть літо.

І однією з ідей, що тоді з’явилися, було барбекю.

-Барбекю, так... звучить добре.

У попередньому житті Клаель був домосідом і ніколи не смажив барбекю.

Але тепер він був значно активнішим, ніж коли жив у Японії, тож, можливо, варто було спробувати.

-У академії я їв під час походів, але ніколи не робив барбекю просто заради розваги. Раз уже є нагода, давай спробуємо.

-Так. Їсти просто неба звучить весело.

Рейна з яскравою усмішкою плеснула в долоні.

Їхній план на день було визначено.

Вони підуть робити барбекю десь.

Коли вони запитали в консьєржа готелю, чи є місце, де можна зробити барбекю, їм сказали, що є магазин, який здає в оренду обладнання для барбекю.

У цьому магазині також продавали інгредієнти і навчали, як розпалювати вогонь, тож можна було приходити з порожніми руками.

-Гаразд тоді, підемо в магазин?

-Так.

Клаель взяв Рейну з собою та попрямував до магазину, про який їм розповідала консьєржка.

Це був магазин трохи далі від пляжу. Він був трохи захаращений, але не справляв враження брудного — радше просто заповненого речами.

-Я зараз повернуся, будь ласка, зачекай перед входом.

-Гаразд, зрозуміло.

Залишивши Рейну перед магазином, Клаель зайшов усередину, де його зустрів міцної будови чоловік-продавець.

-Ласкаво просимо. Шукаєте барбекю?

-Так. На двох людей, будь ласка.

-Гаразд. Хочете орендувати набір для барбекю?

-Так, повний набір і також інгредієнти, будь ласка.

-Звісно, звісно. Тоді оберіть із цих курсів.

Розслаблений продавець передав меню.

Навіть для барбекю, здавалося, існувало кілька варіантів меню.

Для оренди повного набору для барбекю, схоже, було два курси: "Золотий" і "Срібний".

(Якщо це "Золотий" курс, то він включає магічні предмети, які дозволяють навіть новачкам легко розпалити вогонь і готувати. Курс "Срібний", здається, буде складним, якщо ти не маєш достатнього досвіду...)

-Візьмемо "Золотий" курс.

Різниця в ціні була майже вдвічі більшою... але і Клаель, і Рейна були новачками. Якщо вже є підтримка магічними предметами, то це очевидно був кращий вибір.

(Я вже вирішив не шкодувати грошей для Рейни. Це дрібниці.)

-Зрозуміло! Тоді щодо інгредієнтів — у нас магазин керує супермаркетом поруч, тож можете брати все, що захочете. Барбекю можна робити на пляжі або в лісі позаду, але оскільки на пляжі вдень буває багато людей, рекомендуємо ліс.

-Дуже дякую.

-Нема за що. Коли закінчите, просто скажіть нам, і ми все приберемо.

Отримавши повний набір для барбекю від безтурботного продавця, Клаель вийшов із магазину.

-А, ти повернувся.

-Вони сказали купувати інгредієнти в супермаркеті поруч. Я піду віднесу це в ліс позаду, тож ти можеш поки вибрати продукти.

-Гаразд, я просто візьму те, що виглядає смачним.

Рейна зайшла до супермаркету.

Клаель попрямував у ліс позаду.

Ліс був облаштований як кемпінг: люди ставили намети, вже смажили їжу або грали в м’яч чи фрісбі.

-Ого... тут доволі багато людей.

Як і очікувалося, літо було найпопулярнішим сезоном для кемпінгу та барбекю.

Це не було прямо переповнено, але людей було чимало.

Клаель розстелив підстилку на вільному місці й поставив обладнання для барбекю.

-Сподіваюся, сьогодні ми не зустрінемо жодних «Романтичних персонажі»…

-Луєйййййййй!

-Га?

Пролунав гучний, знайомий голос.

Обернувшись на голос… ну, як і очікувалося, там були ті самі чотири цільові персонажі.

-Повернись, Луєй! Повернись!

-Абубубубубубу…

З якоїсь причини шота-персонажа Луєя несли на ношах, а поруч ішли троє інших.

Обличчя Луєя було блідо-синім, і з рота в нього йшла піна.

-Страшна справа. Кажуть, він з’їв отруйний гриб.

-Ось що буває, коли їси все, що росте тут навколо.

-Такі кемпери — це проблема. Вони тільки створюють зайвий клопіт.

Інші відпочивальники перешіптувалися між собою приблизно в тому ж дусі.

Схоже, Луєй випадково з’їв отруйний гриб.

-Що вони чорт забирай взагалі роблять?..

У будь-якому разі… добре, що Рейни тут не було.

Якби вона з ними зустрілась, у неї точно зіпсувався б настрій.

Клаель повільно похитав головою і попрямував до супермаркету, щоб зустрітися з Рейною.

.

.

.

(П.П Нарешті ці притрушені хоч раз не будуть їм заважати...)