Розділ 76: Розділ 76

Розділ 76

-«Свята»... це честь для мене зустрітися з вами...!

-Будь ласка, потримайте цю дитину. Просимо про ваше благословення!

На зворотному шляху пасажири один за одним почали збиратися навколо Рейни.

Це сталося через те, що розкрилася її особистість як «Святої».

Деякі жінки прийшли подякувати їй, тримаючи її за руку, а інші попросили її потримати їхніх немовлят.

-«Свята»... щиро вам дякую. Дякую, що врятували цей край...!

Почувши від королеви фей Титанії, що Рейна перемогла послідовників злого бога, деякі навіть виглядали так, ніби на межі сліз від вдячності.

-«Свята». Якщо не заперечуєте, то коли ми повернемося на берег, чи не погодитесь ви зі мною... оу!?

-"Китоголов!"

Деякі намагалися залицятися до Рейни, зачаровані її сяючою красою, але їх одразу відтягували плюшеві іграшки, в яких перебували «Святі духи».

Доторкатися до «Святої» дозволялося лише тим, у кого не було лихих намірів — лише чистим серцем.

-Популярна ж ти, Рейна...

-Так, схоже на те.

Трохи осторонь від натовпу.

Клаель, який пересів на іншу лаву, розмовляв із Еріком.

-Священнику Клаелю, прошу вибачення за те, що сталося раніше. Я поводився грубо.

-Ні... будь ласка, не переймайтеся цим, Ваша Високосте, кронпринце.

Клаель відповів із ніяковою посмішкою.

-Ви не зробили нічого такого, за що варто вибачатися. Будь ласка, підніміть голову.

-Ні... тепер, коли я подумав, моя поведінка була справді неввічливою. Я хочу щиро перепросити.

Здавалося, він говорив про те, як раніше дивився на нього з ворожістю.

Хоча Ерік та інші й справді поводилися грубо, Клаеля це не особливо хвилювало.

-Я вже давно хотів із вами нормально поговорити, священнику Клаелю.

-...Це про Рейну?

-Так... скажу прямо. Що ви збираєтеся робити щодо Рейни?

-Що я збираюся робити...?

Клаель здивовано подивився на нього.

Він не розумів, що саме хотів сказати Ерік і який сенс стояв за цим питанням.

-Я чув, що ви опікун Рейни... але, чесно кажучи, сьогоднішня дистанція між вами зовсім не виглядала як між батьком і дитиною. Швидше як між закоханими або подружжям.

-...Справді?

Клаель щиро здивувався й нахилив голову.

Через брак романтичного досвіду в попередньому житті — і через те, що він ніколи не був одружений і не виховував дітей — він не міг по-справжньому зрозуміти різницю між близькістю закоханих і близькістю родини.

Хіба для близької родини не нормально триматися за руки?

-Вам не здається, що ви надто накручуєте себе? Ми з Рейною — просто сім’я.

-...Сподіваюся, що так. Ні, мабуть, це я просто лізу не в свою справу.

Ерік провів пальцем по зморшці між бровами й важко зітхнув.

-Хоч я щойно вибачився, здається, знову був грубим. Прошу пробачення.

"............"

Він до кінця не розумів ситуацію, але тривоги Еріка були безпідставними.

Близькість між Клаелем і Рейною була лише тому, що вони — любляча сім’я.

Принаймні, сам Клаель був у цьому переконаний.

Навіть попри те, що вона запрошувала його купатися разом або спати в одному ліжку... все це було з сімейної прихильності.

-...Ви справді просто сім’я? Я починаю серйозно хвилюватися, знаєте?

-Та ні, справді! Ми точно сім’я, ясно!?

Коли Ерік глянув на нього напівприкритими очима, Клаель поспішно замахав руками.

-Я хочу, щоб Рейна була щасливою... більше за будь-кого в цьому світі. Я щиро, від усього серця бажаю їй щастя.

Рейна заслуговувала на те, щоб бути щасливішою за будь-кого іншого.

З дитинства зазнаючи знущань від батька, але так і не втративши чистого серця... світ, у якому така людина не отримує винагороди, є неправильним.

Власне щастя Клаеля було для нього на другому місці.

Поки Рейна могла жити щасливо — він не заперечував навіть проти того, щоб сам залишатися на другому плані.

-Розумію... Я повірю цим твоїм щирим очам.

Здається, Ерік повірив словам Клаеля, що йшли від самого серця.

-Прошу, і надалі моліться за майбутнє Рейни. У далекому Егбелі.

-І нехай Ваша Високість також знайде своє щастя разом зі своєю нареченою.

"............"

Щоб не залишатися єдиним, хто лише приймає слова, Клаель легенько підколов його у відповідь.

Як і очікувалося, Ерік ніяково подивився на мене і замовк.

-Ого! Клює як скажене!

-Ей... не кричи так голосно! Рибу розлякаєш!

Трохи осторонь від лавки, де розмовляли Клаель і Ерік, Вінсент і Вілл ловили рибу.

Луєй же лежав на порожній лавці, накривши обличчя білим рушником.

(Отже, інцидент вже вирішено... тоді якого чорта ці хлопці взагалі сюди приїхали...?)

Він думав, що це чергова подія, нав’язана «сюжетом гри», але, схоже, помилився.

Може... вони й справді просто приїхали відпочити вчотирьох?

(Вони що, студенти якісь...? Хоча яка різниця.)

-О... ого! Вона велика!

Схоже, попалася велика здобич.

Вінсент міцно тримав вигнуту вудку, намагаючись витягти улов.

-Спіймаааааааав!

І зрештою... велика здобич була витягнута на палубу корабля.

-Га...?

-А...?

Усі, хто це побачив, широко розплющили очі від шоку.

-Г... гу...

На гачку, звисаючи з рибальської волосіні, була істота, схожа на суміш людини й риби.

-Це що... «сахуагін»!?

Побачивши монстра, витягнутого на палубу корабля, Клаель підвівся з лави.

Сахуагін — це був ворог, що з’являвся у події, яка відбувалася на цьому узбережжі.

(Я чув, що Рейна його перемогла... невже це просто залишок?)

-Га...!?

Тим часом Рейна, яку оточили пасажири неподалік, різко вигукнула:

-Усі, тримайтеся за корабель і пригніться! Швидше!

-Рейно, що відбувається!?

-І ти теж, Клаелю...! Знизу наближається щось величезне...!

У наступну мить у туристичний корабель врізався потужний удар.

Корабель сильно гойдався в усіх напрямках, і утворювалися величезні хвилі.

Це була не просто висока хвиля. Щось величезне виринуло з моря.

-Кит... ні, це не він...!

-"Оооооооооооооооо!"

-Це монстр!

Хтось закричав, і на палубі почалася паніка.

Перед ними з’явився гігантський Сахуагін. Напівлюдина-напівриба розміром із кашалота.

-«Глибоководний Гігант»!

-Тц... ти ще живий!?

Клаель і Рейна вигукнули одночасно.

Це був ватажок сахуагінів. Божество-охоронець стародавнього запечатаного міста на дні океану... «Глибоководний Гігант».

Бос події цього узбережжя. Хоча вважалося, що Рейна вже перемогла його... схоже, він не був повністю знищений.

-"Оооооооооооооооо!"

«Глибоководний Гігант» видав рев, який, здавалося, лунав з морських глибин, його величезне тіло було вкрите глибокими ранами — він явно був на межі загибелі.

-Пробач, Клаелю... це моя провина...!

-Ні... це не твоя вина, Рейно.

По правді кажучи, ворога, якого можна перемогти поодинці, зазвичай не називають босом.

Тож навіть якщо Рейна не добила його — це не було чимось дивним.

-Ті, хто не може битися — ховайтеся в каюті! Ті, хто може — беріться за зброю!

-Гігантський рибомонстр, так? Звучить весело! Поїхали!

Ерік наказав пасажирам евакуюватися й сам вихопив меч.

Вінсент підготував спис і сміливо вийшов уперед, готуючись до бою.

-Луєй! Скільки ти ще спатимеш? Час битися!

-Га...? Коліна Рейни були такі зручні... Стоп, величезний монстр!?

Вілл підняв свій магічний посох, а Луєй поспіхом витягнув лук і стріли.

Четверо «цілей для роману» стали пліч-о-пліч, готуючись протистояти босу.

-Рейно, відійди назад!

-Так, залиш це нам!

-Ми прикінчимо цього напівмертвого монстра!

-Рейноо, дивись, як я засяю!

Щоб захистити корабель, пасажирів і... Рейну, вони сміливо кинули виклик могутньому ворогу.

Заради тієї, яку вони кохають, почалася битва, у якій була поставлена на кон їхня гордість.

-"Громовий Суд!".

-Гааааааааааааааа!?

...Принаймні, так мало бути.

Коли Рейна підняла руку до неба, потужна блискавка огорнула тіло монстра.

Немов водоспад, потік блискавок поглинув масивне тіло монстра, спопеливши його.

-А...

Перед людьми, які приготували зброю, «Глибоководний Гігант» був миттєво знищений, перетворившись на обвуглений труп.

-Фух... ти в порядку, Клаелю?

-Т-так... усе добре, але...

-Розумію. Я рада, що ти не постраждав.

-...Ага, звісно.

Здавалося, Рейна зовсім не відчула атмосферу моменту.

Це ж мала бути сцена, де четверо «романтичних персонажів» разом перемагають ворога.

(Ні... ну, якщо нічого поганого не сталося, то, мабуть, і добре...?)

Так загроза, що нависла над узбережжям Аміри, була повністю знищена.

Хоча гордість хлопців і стала благородною жертвою, велика подія гри завершилася надто легко.

.

.

.

(П.П Смішно як Рейна думає тіки про захист Клаеля, а на всіх інших пофіг, по суті як би був вибір що всі помруть окрім неї і Клаеля, то вона б без вагань всіх би вбила.)