Розділ 72: Розділ 72

Розділ 72

(Чому… ці «романтичні персонажі» тут…?)

Ті, хто піднявся на борт туристичного човна, були тією ж групою з чотирьох осіб, що й учора.

Наслідний принц Ерік, син капітана лицарів Вінсент, син прем’єр-міністра Вілл і хлопчик-шота Луєй.

Навіть Луєй, який учора впав зі скелі, мав лише пов’язку на лобі й не виглядав серйозно пораненим.

(Ці хлопці… серйозно вирішили піти на екскурсію вчотирьох? Вони ж не могли знати, що Рейна буде тут, правда?)

Здавалося, вони справді насолоджуються подорожжю суто чоловічою компанією.

Вони навіть піднялися на пагорб біля пляжу й записалися на романтичну екскурсію до печери.

-Серйозно, ці люди…

Поруч із Клаелем Рейна, яка ще мить тому була веселою, різко потемніла в обличчі, щойно їх побачила.

Навіть слова, які вона пробурмотіла, здалися сповненими образи.

-А, це ж Рейна-оне-чан!

-Га, Рейна-сан!?

Палуба була не такою вже й великою.

Вони одразу помітили Рейну й підійшли до лавки, де сидів Клаель із нею.

-Рейна-сан, який збіг — зустріти вас у такому місці.

-…Доброго дня, принце Еріку.

Рейна привітала його, здавалося б, неохоче.

Зітхнувши. Її вираз обличчя був дещо втомленим.

-Подумати тільки, що я зустріну Рейну-сан у такому місці… Ха-ха, мабуть, це доля.

-Я чула, що ви вчора впали зі скелі. Ви не поранилися?

Не звертаючи уваги на схвильованого Еріка, спитала Рейна.

-Так, зі мною все добре! Рейна-оне-чан, ти за мене хвилювалася!?

Красень-шота Луєй засвітив очима й нахилився до Рейни.

Рейна витягла звідкись плюшевого ведмедика, підняла його як щит і рівним голосом сказала:

-Я не те щоб хвилювалася. Якщо ти не поранився — цього достатньо. Будь ласка, надалі будь обережнішим.

-Не говори так офіційно! Ми ж близькі, правда, Рейна-оне-чан?

-Я не пам’ятаю, щоб ми настільки зблизилися.

-Називай мене Луєй, добре? Рейна-оне-чан!

-Якщо не помиляюся, ти мій однокласник. Не думаю, що є підстави називати мене старшою сестрою.

Тон Рейни залишався байдужим увесь час.

Хоч вона й усміхалася, ця усмішка була натягнутою й беземоційною.

(Ясно… отже, це не маршрут Луєя…)

Судячи з її реакції, рівень прихильності Рейни до Луєя був низьким.

Як шота-персонаж, Луєй мав змінні звертання залежно від рівня прихильності — спочатку «ти», потім «Луєй-сан», «Луєй-кун», і зрештою «Лую-кун», коли стосунки ставали ближчими.

Оскільки вона досі називає його «ти», це означає, що рівень її прихильності не сильно змінився з моменту їхнього знайомства.

(Отже, їй не подобаються молодші? Ну, якщо це її вибір — мені байдуже.)

-Два дні поспіль зустрічатися — який збіг. Раз ми вже тут, давайте подивимося разом.

-Рейна-сан, якщо це місце вільне, чи можемо ми тут сісти?

Вінсент і Вілл запитали більш стримано, ніж Луєй.

Простора лавка все ще мала вільне місце. Тут спокійно могли сісти ще четверо.

-Ну, я не проти…

-На жаль, здається, це місце вже зайняте.

Рейна перебила Клаеля, який уже збирався погодитися.

Наступної миті... на раніше порожньому місці з'явилося кілька плюшевих іграшок.

Ведмідь, кіт, собака, єнот, лисиця, китоголов… деякі Клаель купував для неї, інші були йому незнайомі.

Іграшки зайняли весь вільний простір на лавці й холодно дивилися на «романтичних персонажів».

-Що… секунду тому ж там нічого не було, так!?

"............"

Вінсент здивовано вигукнув. Поруч із ним Вілл був приголомшений.

Ерік, скривившись, підняв руку, ніби протестуючи.

-Р-Рейно… ми ж однокласники, може, ти прибереш іграшки, щоб ми могли сісти разом…

-Схоже, ця лавка зайнята. Але он та — вільна.

"............"

Обличчя Еріка сіпнулося ще сильніше.

Напевно, навіть він уже це зрозумів.

Рейна відверто відштовхувала цих чотирьох.

-Г-гаразд… тоді до зустрічі…

-А я сяду на коліна до Рейни-оне-чан!

Але один із них навіть не намагався читати атмосферу.

Луєй, випередивши інших, рвонув прямо до Рейни, намагаючись сісти їй на коліна.

-Губех…

Але знову щось пролетіло повз, мов сокіл, й вдарило Луєя аперкотом.

Удар знизу підкинув його в ідеальній дузі — і він перелетів через край човна прямо в море.

-Л-Луєєєєй!?

Ерік закричав, дивлячись услід другові, що зник у воді.

Четверо хлопців у паніці кинулися до краю човна, щоб врятувати товариша, який упав у море.

.

.

.

(П.П Нє, ну рілі, вони дуже бісять, особливо Луєй, він того ж віку шо і Рейна, но вважає що може мацати, обнімати і тд. дівчат, бо типу вважає себе ще дитиною. Добре що поруч є ангели, котрі можуть його викинути кудись, краще б і інших кудись викинули, наприклад в жерло вулкану хахах.)

.

(Підписуйтесь на мій ТГ, щоб дізнаватись про вихід нових розділів (Посилання є також в описі команди): https://t.me/Cactus_Paradise_novel_manga)