Розділ 71
-Лорде Клаель, що ми сьогодні будемо робити?
-Дай подумати… як щодо того, щоб сьогодні покататися на човні?
Після сніданку вони повернулися до своєї кімнати та обговорили плани на день.
Учора вони весь день провели, купаючись… а сьогодні вирішили вирушити на човні до однієї туристичної пам’ятки.
-Неподалік є місце під назвою «Печера сяйливих фей». Це популярна туристична локація, тож раз ми вже тут — варто її відвідати.
-«Печера сяйливих фей»… звучить цікаво. Я б хотіла туди піти.
Рейна кивнула з веселою посмішкою.
«Печера сяйливих фей» була відомим туристичним місцем, а також локацією, де в грі відбувалася важлива подія.
Із найближчого порту відпливав човен, і, заплативши за проїзд, можна було туди дістатися.
(Ця подія також важлива для майбутнього нападу монстрів… Треба переконатися, що я правильно активую цей тригер.)
-Ну що ж, тоді вирушаймо одразу?
Немає сенсу зволікати.
Клаель узяв Рейну й попрямував до порту, звідки відправлялися човни.
Порт, розташований трохи осторонь пляжу, був заповнений рибальськими та туристичними суднами.
Якщо домовитися, вас навіть вивезуть на риболовлю, де ви зможете насолодитися міні-грою.
-Це човен до «Печери сяйливих фей»?
-А, так. Саме цей.
Підійшовши до одного з човнів, вони покликали жінку, яка, здавалося, була провідником.
Жінка діловито посміхнулася й помахала прапорцем, який тримала в руці.
-Один золотий за людину. Вас це влаштовує?
-Так, усе гаразд.
Один золотий за екскурсію на дві-три години — досить дорого, але нічого не поробиш.
Грошей у нього вистачало, тож він заплатив без заперечень.
(У грі, здається, за це платив один із «романтичних персонажів»? Учні шляхетних академій і справді багаті, якщо можуть так легко витрачати золоті монети.)
-Тоді, будь ласка, сідайте на човен. Відплиття приблизно за тридцять хвилин, тож трохи зачекайте. Човен може хитатися, тому будьте обережні.
-Зрозуміло.
Клаель узяв Рейну за руку й піднявся на човен.
-Кья...
-Ого.
Човен хитнувся, і Рейна втратила рівновагу.
Клаель швидко пригорнув Рейну до себе... і відчув м'який, пружний дотик на його плечі. Її пишні груди притиснулися до нього.
-Ти в порядку?
-Т-так… вибачте, лорде Клаель.
-Нічого страшного. Просто будь обережнішою.
Говорячи це, Клаель відчув легке здивування.
(Учора на пляжі вона теж ледь не впала… Невже Рейна просто незграбна?)
Коли вона працювала у святилищі, вона ніколи не виявляла ознак незграбності, але, можливо, у неї була природна незграбність.
(Вона ж не робить такого й в академії…? Якщо так, то це вже серйозна розмова.)
Притискатися грудьми до випадкових хлопців — це більше схоже на поведінку лиходійки з новели, яка намагається відбити нареченого у головної героїні.
Якщо Рейна робила це несвідомо, її потрібно було виправити.
-Рейно… будь, будь ласка, уважнішою з тим, як ступаєш. Серйозно…!
-Ем… що сталося раптом?
-Нічого… просто, знаєш, чоловіки — це вовки. Не можна поводитися так необережно.
"............"
Рейна з цікавістю нахилила голову.
Так, мило.
Це був надзвичайно продуманий жест, але, знаючи Рейну, вона, швидше за все, робила це несвідомо.
(Тобто вона справді така від природи… Це лякає. Серйозно.)
На палубі човна стояло кілька лавок, і деякі пасажири вже сиділи.
Пари, сім’ї, компанії друзів… усі виглядали схвильованими перед майбутньою екскурсією до печери.
-Лорде Клаель, я з нетерпінням чекаю цього.
-Так, я теж.
Клаель і Рейна сіли на вільну лавку й чекали відплиття.
Небо було ясним, білі хмари повільно пливли по блакитному простору.
Вітер був спокійний. Над головою літали морські птахи, вигукуючи «гяа-гяа».
-Шановні пасажири, незабаром човен відпливає. Під час відплиття можливе легке хитання, тому, будь ласка, займіть місця на лавках.
Здавалося, що час вирушати.
Жінка-гід із усмішкою оголосила це, і човен почав відходити від порту.
-Зачекайте, зачекайте! Стійте!
-Ми теж із вами!
Однак… саме коли вони вже збиралися підняти якір, на човен забігла група з чотирьох хлопців.
-Ух…
Чи йому здалося?
Здавалося, з вуст Рейни щойно вирвалося щось зовсім не святе.
Тими, хто ледве встиг на човен, була та сама четвірка, яку вони бачили вчора.
Це були «романтичні персонажі» на чолі з Наслідним принцом Еріком.
.
.
.
(П.П Як же ці придурки вже задовбали, дайте Рейні і Клаелю побути разом. Ух...)
Я лише звичайний жрець (моб), але коли зрозумів, що цей світ — отоме-гра, вирішив виховати героїню.
Розділ 71: Розділ 71
Том 1