Розділ 69: Розділ 69

Розділ 69

Місячне світло спадало на нічне море.

На поверхні води, освітленій золотавим сяйвом, одна за одною почали з’являтися чорні тіні.

-"Гігігігігі……"

-"Гя-гя-гя-гя!"

Безліч тіней піднімалися з глибин океану.

Хоча вони формою нагадували людей, на різних частинах тіла у них були плавники, а в руках вони тримали тризуби — потворні чудовиська.

Слідом за десятками, а потім і сотнями цих огидних істот до поверхні океану рушила ще й величезна тінь, у кілька разів більша за них.

-"Гя-гя-гя-гя……!"

Зрештою, незліченні тіні з'явилися на поверхні води.

Ця орда монстрів належала до жахливої раси, що мешкала на дні океану.

Раз на кілька століть, коли пробуджувався бог, якому вони поклонялися, вони виходили на сушу й нападали на людей.

Цього року настав саме той час, і вони піднялися з морських глибин у пошуках жертв для відродження свого великого бога.

-"Гьоґьоґьоґьо……"

Орда потвор, яку очолювала істота, масивна, мов кит.

Якби їх випустили на сушу, мешканці узбережжя занурилися б у жах, і багато життів було б убито.

Вони мали силу це зробити — і злобу, щоб здійснити.

-"Гьоґьоґьоґьо."

-"Гя-гя-гя-гя."

-"Гяа-гяа."

Чудовиська спілкувалися дивними криками, готуючи свою стратегію для штурму поверхні.

Для них більшість людей були слабкими й незначними — не більше ніж жертвами, яких слід принести їхньому великому богу.

Однак вони знали, що не всі люди такі.

У минулому, бога, якому вони поклонялися, перемогла людина, відома як «Свята», разом зі своїми супутниками, і запечатала його в місті на дні моря.

-Гяа-гяа

Спочатку їм потрібно було оцінити сили ворога.

У результаті обговорення… кількох потвор обрали, щоб відправити до берега як розвідників.

Розвідники мали напасти на людей на пляжі, щоб перевірити силу противника, а тоді основні сили — сотні істот разом із величезним чудовиськом — розпочнуть повномасштабний напад… таким був план.

-Невже ви думаєте, що я дозволю цьому статися? Особливо коли лорд Клаель зупинився в тому готелі?

-"Гя-гя-гя!?"

Раптом пролунав людський голос — голос, якого тут не повинно було бути.

Озирнувшись у пошуках джерела звуку… вони побачили людину над собою, приблизно за десять метрів над поверхнею моря.

-Гя…!

Там стояла жінка.

Жінка у білій сукні.

Її срібне волосся майоріло на вітрі, а нефритові очі яскраво сяяли.

З її спини широко розкривалися білі крила, утримуючи її в повітрі без жодного помаху.

Очевидно, це була не звичайна істота. З містичною аурою, ніби вона зійшла з релігійної картини, вона була настільки прекрасною, що навіть потворні монстри завмерли, зачаровані нею.

І тоді… позаду жінки, крізь розрив у хмарах, з’явилась незліченна кількість ангелів.

М’язисті, оголені по пояс чоловіки з такими ж крилами за спиною, озброєні списами, мечами та іншою зброєю.

Це було військо ангелів, ніби от-от почнеться остання війна — Армагеддон.

Дивно, але обличчя в усіх були як у плюшевих іграшок, проте сили в них вистачило б, щоб за одну ніч знищити невелику країну.

-Я не пробачу тих, хто намагається зіпсувати мою подорож із лордом Клаелем… Згиньте.

Жінка різко опустила руку.

Армія ангелів позаду неї рушила.

-"Гя-гя-гя～～～～～～～～!"

Ангели одночасно кинулися в атаку, і навколо доносились низькі крики.

Деякі монстри намагалися втекти в море, але, схоже, ангели без проблем діяли й під водою.

Не маючи навіть шансу відступити в глибини океану, їх витягали з води, розрубували мечами, пронизували списами, і їхні потворні тіла розривали на шматки.

Орда монстрів — достатньо сильна, щоб знищити все узбережжя та навколишні міста — була знищена ангелами й зникла, розчинившись у морській піні.

Хоч вони й піднялися, щоб відродити свого злого бога… вони зникли, так і не з’явившись на суші.

.

.

.

(П.П Коротко про розділ. Рейна прийшла знищити військо злого бога, просто щоб ті не мішали їй фліртувати з Клаелем. ХАХАХХА)