Розділ 68: Розділ 68

Розділ 68

-Фух… здається, я трохи переїв… У грудях якийсь тиск.

Закінчивши трапезу у форматі "шведського столу", Клаель та Рейна повернулися до своєї кімнати.

Клаель, який переїв і страждав від печії, ліг на ліжко й розстебнув передню частину піджака.

Зазвичай він не їв без міри… але сьогодні, під впливом Рейни, яка без кінця їла, він теж переїв.

-Лорде Клаель, з вами все гаразд? Може, я застосую цілюще заклинання?

Рейна нахилилася ближче, з тривогою дивлячись йому в обличчя.

Рейна з’їла щонайменше в п’ять разів більше за Клаеля… але не виглядала ані втомленою, ані з ознаками переїдання — навпаки, залишалася абсолютно спокійною.

(Серйозно, куди воно все дівається…? І як вона взагалі не набирає вагу…)

Талія Рейни була настільки тонкою, що здавалося — її можна зламати просто обійнявши.

Він замислився, в який вимір зникла вся та їжа, яку вона щойно з’їла.

(І при цьому груди ніби ще більші, ніж раніше… Ні, про це краще не думати.)

-Ем… думаю, я трохи відпочину. А ти, Рейно?

-Я трохи пройдуся містом. Хотілося подихати нічним повітрям.

-Прогулянка…? У такому разі я піду з тобою.

Він не міг дозволити молодій дівчині гуляти містом самій уночі — це було надто небезпечно.

Клаель спробував підвестися, але Рейна зупинила його обома руками.

-Я буду в порядку навіть сама! Будь ласка, відпочиньте, лорде Клаель!

-Але все ж, я не можу просто…

-Я справді буду в порядку… я ж не сама.

-"Кума—"

-"Няа—н"

З-за спини Рейни вискочили дві плюшеві іграшки.

Це були ведмедик і кіт. Обох їй подарував Клаель.

-Ці малюки зі мною, тож що б не сталося — все буде добре! Тому, лорде Клаель, просто відпочиньте й не хвилюйтеся!

"............"

Коли вона це сказала, він не міг заперечити.

Урешті-решт, ці дві плюшеві іграшки були набагато сильнішими в бою, ніж сам Клаель, який був лише священником.

(Чесно кажучи, я б лише заважав, якби пішов із нею…)

-Гаразд… тільки будь обережна й не заходь у зовсім безлюдні місця.

-Так, звісно. Ви завжди зайняті у святилищі, лорде Клаель, тож будь ласка, використайте цей час, щоб як слід відпочити!

"............"

Вона справді хороша дівчина. Справді.

Клаель відчув, як на очі навертаються сльози від тепла її турботи.

-Ну тоді я пішла!

Рейна взяла ключ від готелю та вийшла з кімнати.

Залишившись на самоті, Клаель деякий час дивився на зачинені двері… але сенсу в цьому не було.

Оскільки він змусив Рейну хвилюватися, вирішив нарешті нормально відпочити.

-Фух…

Він важко видихнув, і перевернувся на бік.

Коли він подивився у бік вікна, то побачив зорі, що розсипалися нічним небом.

Оскільки це був туристичний район, багато магазинів працювали навіть уночі, тож зірок було менше, ніж могло б бути… але щоразу, коли він бачив зоряну карту, відмінну від тієї, що була в Японії, він згадував, що це інший світ.

(Я помер, так і не попрощавшись із родиною чи друзями… цікаво, чи всі плакали на моїх похоронах?)

Він ніколи не одружувався й мав дуже мало досвіду в коханні.

Після того, як він виснажив себе до межі в «чорній компанії», він помер від перевтоми одразу після звільнення.

Він навіть не встиг пограти в ігри, які накопичував. Часто замислювався, у чому взагалі був сенс його попереднього життя.

(Але… завдяки тому, що я переродився в цьому світі, я зміг зустріти Рейну. Я зміг знайти сенс свого життя.)

Враховуючи його попереднє життя, йому вже було понад шістдесят років.

Навіть попри це, у нього не було ні дружини, ні дітей, але йому вдалося добре виховати Рейну.

Він відчував, що це життя було справді повноцінним.

(Єдине, про що шкодую — що, мабуть, не одружуся… але, думаю, просто житиму спокійно.)

-Ех… Якби тільки з неба впала якась мила наречена… Гм?

Клаель, дивлячись у нічне небо, раптом щось помітив.

Щось летіло по нічному небу.

Це була не пташка, не комаха і не кажан. Набагато, набагато більше…

-…Дракон?

Це був той самий дракон, якого він бачив раніше цього дня.

З місяцем за спиною він летів просто до нього… але потім....

-А…

Його вразило щось, що злетіло знизу й вдарило, змусивши дракона впасти.

Якщо Клаель не помилявся… те «щось», що збило дракона, було схоже на ангела.

І якщо він знову не помилявся, воно також виглядало як накачаний, м’язистий чоловік із обличчям кролика плюшевої-іграшки…

-...Це просто моя уява. Просто моя уява.

Клаель натягнув ковдру на себе й вирішив по-справжньому заснути.

Не існує такого, як кролик-ангел, що може збити дракона.

Зір у Клаеля був понад 2.0, але була ніч і темно, тож він точно міг помилитися.

Клаель заснув, тікаючи від реальності, ще до того, як Рейна повернулася зі своєї прогулянки.

.

.

.

(П.П З цього моменту мені було смішно: ((Єдине, про що шкодую — що, мабуть, не одружуся… але, думаю, просто житиму спокійно.) -Ех… Якби тільки з неба впала якась мила наречена… Гм?)), в нього уже є така дівчина, можна сказати аж дві, Еріка і Рейна, перша цундере котра трішки дура, і Рейна, про котру Клаель думає більше як про доньку чим про дівчину, але Рейна не здається, і пробує його спокусити хехе..)