Розділ 67: Розділ 67

Розділ 67

Клаель та Рейна повернулися до готелю.

Після того як по черзі прийняли душ і перевдягнулися, вони вирушили до ресторану в готелі на вечерю.

-Вау, який розкішний бенкет! Лорде Клаель!

-Так, виглядає чудово.

Харчування в готелі проходило за системою "шведський стіл".

У просторому ресторані було розставлено кілька столів, на яких виклали безліч страв.

-Ласкаво просимо. Можна ваші квитки?

-Так, ось вони.

Вони передали два квитки працівникові, що стояв біля входу.

-Лорд Клаель і леді Рейна, вірно? Ми на вас чекали. Будь ласка, пройдіть до свого столика.

Їх провели до столу біля вікна.

За вікном перед ними простягався міський пейзаж, залитий помаранчевим світлом.

-Якби був день, ми, мабуть, могли б побачити більше моря.

-Я вже чекаю завтрашнього ранку… До речі, тут немає меню. Що нам робити?

-А, це шведський стіл.

-Шведський стіл?

Клаель вказав на столи з їжею, поки Рейна здивовано нахиляла голову.

-Можеш брати звідти будь-які страви й їсти стільки, скільки захочеш.

-Га...?

Рейна виглядала приголомшеною, переводячи погляд то на їжу, то на їхній столик.

-Скільки захочу…? Це ж брехня, правда? Не може ж існувати щось настільки зручне, правда?

-Ні, цей ресторан справді так працює.

-В-ви впевнені, що це не пастка? Лорде Клаель, давайте втечемо разом…!

Рейна схопила Клаеля за руку й заговорила з відчайдушним виразом обличчя.

(Так… я розумію, що вона відчуває.)

Він згадав, як у попередньому житті відчував те саме, коли вперше зайшов до шведського столу, де подавали все, що завгодно.

(Я ще хвилювався, що це якась пастка, і якщо переїси — перетворишся на свиню… Повністю під впливом фільмів.)

-Тут справді немає про що хвилюватися. Вартість їжі вже включена у плату за проживання.

-Розумію… Тобто треба з’їсти якнайбільше, щоб це було вигідно, так?

-Ну… в принципі, так.

-Зрозуміла… Тоді я з’їм дуже багато!

Рейна стиснула кулаки з рішучим «Хмф!»... хоча вона була «Святою» і донькою герцога.

Її серйозне ставлення до шведського столу виглядало трохи сумно.

-…Ну що, підемо щось набрати?

-Так!

Отже… можливо, це й не так важливо, але варто згадати кілька порад щодо шведського столу.

Одна з речей, яких слід уникати — набирати лише страви одного типу.

Якщо брати все підряд без роздумів, можна випадково набрати лише вуглеводи або, наприклад, взяти суп і карі разом.

Щоб цього уникнути, спершу варто обійти весь шведський стіл без тарілки й спланувати, що саме ти будеш їсти.

(Обрати хліб, рис чи локшину — пасту або удон? І вже від цього підбирати гарніри…)

І не забувайте залишити місце для десерту.

Після основної їжі обов’язково потрібно залишити місце для десерту.

(Звісно, вибір напоїв теж важливий. Якщо на самому початку взяти щось солодке й насичене, наприклад апельсиновий сік, його кислотність може швидко викликати відчуття ситості. Рекомендується вода або чай. А чорний чай чи кава — вже після їжі…)

-…Почнемо із салату як закуски і просто з води. Поки їмо салат, ретельно продумуємо стратегію…

-Лорде Клаель, це справді безкоштовно, навіть якщо я візьму стільки?

-Так, це входить у вартість проживання… Стривай, ти взяла ЗАБАГАТО!?

Поки Клаель був заглиблений у роздуми, Рейна вже повернулася до столу, тримаючи в обох руках тарілки з їжею.

Позаду неї йшов «плюшевий» супровід, який ніс три види соку: яблучний, апельсиновий і виноградний.

Тарілки Рейни були завалені їжею.

Японські, західні, китайські страви, карі та незнайома кухня з якихось країн… усе було змішано разом, і навіть десертний торт вона вже взяла.

-Р-Рейно? Я казав, що можна їсти скільки завгодно, але ти повинна з’їсти все, що взяла, інакше буде штраф…

-А, нічого страшного. Я все з’їм.

Рейна яскраво усміхнулася й поставила тарілки на стіл.

Потім вона взялася за їжу, тримаючи ніж і виделку в обох руках із рішучою позою.

-Лорде Клаель, якщо хочете щось їсти, беріть звідси. А тепер я починаю!

Рейна почала їсти.

Гора їжі на її тарілках швидко зменшувалася.

(Я забув… Рейна насправді дуже багато їсть…)

Рейна не була тим, хто зазвичай переїдає.

Однак вона завжди доїдала те, що подали, і ніколи не залишала їжу.

(Я ніколи не доводив її до межі… але коли вона серйозна, вона може з’їсти стільки…)

Скільки б Рейна не їла, вона ніколи не набирала вагу.

Усі надлишкові поживні речовини, які вона поглинала, поверталися в землю і перетворювалися на божественні благословення, що захищали людей.

-…Піду візьму собі салат.

Відчуваючи незрозуміле почуття поразки, Клаель тихо пішов за своєю їжею.

.

.

.

(П.П Признавайтесь, хочете як Рейна, їсти і не товстішати? А ще чи були ви колись на шведському столі, я ніколи не був, тож цікаво як це.)