Розділ 60: Розділ 60

Розділ 60

Клаель та Рейна знову почали жити разом.

Після п’яти років спільного життя між ними вже не виникало особливих проблем, тож вони без труднощів повернулися до звичного побуту.

Якщо й було на що скаржитися, то це на укуси комах, які турбували.

Навіть після того, як постіль випрали й ретельно провітрили, зранку на шиї або грудях усе одно іноді з’являлися червоні сліди.

(Ну, воно не свербить чи щось таке, тож, мабуть, все гаразд...)

Клаель, трохи схиливши голову, займався своїми справами, не надто переймаючись цим.

Було б чудово просто спокійно прожити так до кінця літніх канікул… але, на жаль, так не сталося.

Минув тиждень відтоді, як Рейна повернулася.

І Клаель вирішив запропонувати одну ідею.

-Може, поїдемо кудись у подорож? Наприклад, у прибережне містечко, щоб трохи втекти від спеки.

-І з чого це раптом?

Коли він зробив цю пропозицію за сніданком, Рейна з цікавістю нахилила голову, помішуючи суп ложкою.

-Ну… особливої причини немає, просто я зрозумів, що ми ніколи не подорожували удвох.

Хоч Клаель і був із Рейною вже п’ять років, вони майже ніколи не залишали це місто.

Максимум — ходили збирати дикі трави в лісі неподалік або відвідували сусідні села й містечка.

-Оскільки в нас є така нагода, я подумав, що подорож була б непоганою… чи ти не хочеш?

-Мені все одно. Поїхали. Поїхали просто зараз!

-О-о…!

Рейна стиснула обидва кулаки й нахилилася вперед над столом.

-Т-тоді, вирушимо, щойно підготуємося? Схоже, священник на заміну прибуде вже після обіду.

У цьому світі священники також служать лікарями, які лікують травми та хвороби.

Оскільки їхня відсутність була б проблематичною, заміну надсилають з іншого святилища, коли їм потрібно бути відсутніми протягом тривалого часу.

Вони заздалегідь подали запит, і в повідомленні було сказано, що священник на заміну прибуде сьогодні після обіду.

(У такий віддалений сільський край було важко знайти когось охочого приїхати… можливо, це вплив Рейни?)

Якщо чесно… вони вже подавали запит на заміну ще до того, як Рейна вступила до академії.

Однак тоді ніхто не погоджувався їхати в таке віддалене містечко, тому вони не могли нікуди вирушити.

-Перепрошую, священнику, ви тут?!

-О…?

З боку каплиці пролунав голос, який кликав Клаеля.

Клаель підвівся, перервавши сніданок.

-Рейно, продовжуй їсти. Я піду подивлюся, що там.

-Гаразд.

Коли Клаель вийшов до каплиці, там стояв чоловік середнього віку в рясі, тримаючи дорожню сумку.

-А-а, ви, мабуть, Клаель! Той, хто знайшов нинішню «Святу»!

-Т-так… це я, але хто ви?

-Я прибув із Великого храму в королівській столиці. Мене звати Гівіль! Я прибув сюди як священник на заміну!

Священник середнього віку, який говорив дивною манерою, представився з блиском у своїх окулярах.

Очевидно, це був священник, який прийшов на заміну.

Їм повідомили, що він прибуде після обіду, але, здається, він з’явився раніше, ніж очікувалося.

-Протягом одного тижня, починаючи відсьогодні, я відповідатиму за це святилище! Я чув, що ви збираєтеся в подорож, тож, будь ласка, відпочиньте як слід!

-Т-так… дякую вам. Але все ж, ви приїхали аж із Великого храму в королівській столиці?

-Авжеж! Адже мені випала честь керувати святилищем, де виросла велика «Свята»! За цю можливість ще й змагалися!

Гівіль роздув ніздрі й гордо вигукнув: «Хм-хм!»

Егбел, колись просто сільське містечко, тепер був широко відомий як батьківщина «Святої».

Минуло лише близько пів року від офіційного оголошення Рейни «Святою», але вже багато священнослужителів здійснювали паломництва, а також почали з’являтися туристи.

Дехто навіть почав продавати дерев’яні фігурки та солодощі з образом Рейни, перетворивши це на нові туристичні сувеніри.

-Ем… Клаель-сама, це і є священник на заміну?

Рейна, яка їла в кімнати, зазирнула до каплиці.

І тут окуляри Гівіля блиснули «шиінг!», після чого він миттєво впав на коліна перед Рейною.

-О, «Свята»! Як давно ми не бачилися!

-Е-е…?

Рейна розгублено кліпнула очима.а.

Якщо подумати, цей священник на ім’я Гівіль казав, що прибув із Великого храму в королівській столиці… можливо, він знає Рейну?

-Рейно, ти його знаєш?

-Ем… його обличчя ніби знайоме?

Рейна нахилила голову, над якою ніби завис знак питання.

Інакше кажучи, вони знали одне одного лише на такому рівні.

У Великому храмі в королівській столиці працювали сотні священнослужителів, тож не дивно, що він не залишив у неї особливого враження.

-Я, який має честь працювати в цьому храмі наодинці зі «Святою», поки священник Клаель відсутній… це велика честь! Хаа, хаа… н-не хвилюйтеся, зі мною все гаразд… Я, Гівіль, ніколи не припущуся помилки… Так, «Свята». Я обіцяю — жодних дотиків!

-Ем… священнику Гівілю. Я теж їду в подорож разом із Клаелем, тож мене теж не буде в храмі, зрозуміло?

Рейна сказала це спокійно, і Гівіль завмер з виразом: «Га-а?..»

-Ем… хіба я не мав доглядати за «Святою», поки священник Клаель буде у від’їзді?..

-Ні, здається, ми такого ніколи не писали…

Рейна глянула на Клаеля.

Клаель кивнув так, ніби казав: «звісно».

-Це правда, що в заяві на заміну я написав, що «Свята» залишиться тут і що я хочу тижневу відпустку… але, здається, я ніде не писав, що ти будеш доглядати за Рейною.

"............"

Гівіль з гучним «ґакун!» відвів щелепу вниз.

З настільки опущеною щелепою, ніби вона от-от мала відвалитися, він видав крик, схожий на сцену з відомої картини.

-Н-ні-н-ні-нііііііііііііііііііііііііііііііііііііііі!

Крик Гівіля рознісся по всьому району, спричинивши серйозний ранковий переполох.

.

.

.

(П.П Старий ізврат, думав що останиться з Рейной на тиждень, Рейна скоріше його уб'є чим з ним залишиться. Для Рейни остальні чоловіки не існують, тіки є Клаель і все хахаха.)

(А ще хочеться сказати про те що Рейна походу кожну ніч приходила і облизувала, обнюхувала, і цьомкала Клаеля аххахаха, бо мітки не зникали.)

(Доречі, не забувайте що в мене є Телеграм канал, на котрому ви заздалегідь можете дізнатись коли вийдуть нові розділи що до новели і манги, тож підписуйтесь якщо вам це цікаво, посилання є як в описі команди, так і ось: [https://t.me/Cactus_Paradise_novel_manga](https://t.me/Cactus_Paradise_novel_manga) )