Розділ 58: Розділ 58

Розділ 58

Сонячне світло проникало крізь щілину між шторами, освітлюючи кімнату.

Коли він повільно розплющив очі, перед ним, як завжди, була знайома стеля.

-"Позіхання"… уже ранок…?

Клаель прокинувся у своєму ліжку.

Він сів і потягнувся руками до стелі.

З якоїсь причини йому здалося, що він спав міцніше, ніж зазвичай.

Усе тіло було напрочуд свіжим, ніби втому просто змило — це було найприємніше пробудження за останні місяці.

(Мабуть, це через те, що Рейна повернулася, і я заспокоївся? Виходить, я й справді хвилювався…)

Звісно, в ліжку він був один.

Коли він спробував пригадати події перед сном… у нього була суперечка з Рейною щодо того, чи спати їм разом.

Зрештою, Рейна погодилася спати у своїй кімнаті, тож він, мабуть, повернувся до своєї.

(Мені трохи незручно… але Рейна вже доросла дівчина. Межі — це важливо. Інакше було не можна.)

Намагаючись переконати себе, Клаель потягнувся за своєю нічною сорочкою.

Зазвичай вона була пом’ята після сну, але з якоїсь причини ґудзики були акуратно застібнуті.

Це було так, ніби хтось поправив йому одяг перед тим, як він прокинувся... але, звісно, це, мабуть, лише йому здалося.

Мабуть, він просто спав надто глибоко, тому й не перевертався, як зазвичай.

Переодягнувшись, Клаель підійшов до умивальника й почав чистити зуби.

Проводячи щіткою по зубах, він раптом насупився, дивлячись на своє відображення в дзеркалі.

-Гм… це що, укус комахи?

На його шиї було щось схоже на червону пляму.

Через те, що наближалося літо, можливо, його вкусив комар.

Коли він відтягнув комір сорочки, то побачив кілька подібних слідів укусів.

-Ого… серйозно?..

Сліди укусів вкривали його шию та груди.

Це точно не комар. Невже в постільній білизні завелися кліщі?

Хоч він і був упевнений, що після вступу Рейни до академії регулярно займається прибиранням і пранням, він і уявити не міг, що постіль могла так швидко «заразитися».

-Чорт… доведеться все перепрати й провітрити. Не віриться, що це сталося всього за одну ніч…

Чухаючи шию, Клаель невдоволено зітхнув.

Поки що воно було лише червоне й не свербіло, але краще було б швидко з цим розібратися.

Закінчивши чистити зуби, він із похмурим виразом обличчя попрямував до їдальні.

-Доброго ранку, Клаель-сама.

-Доброго ранку, Рейно.

-Сьогодні знову гарний ранок. Ви добре спали цієї ночі?

Рейна запитала, готуючи сніданок у фартусі.

Клаель знизав плечима й показав на свою шию.

-Я спав навіть краще, ніж зазвичай, але мене щось покусало. Ти в порядку, Рейно?

-А… е-е, я в порядку. Я почуваюся дуже свіжою.

Рейна на мить відвела погляд, а потім швидко всміхнулася, мов соняшник.

"............"

Що це було?

Від її усмішки у нього на мить здригнулася спина — невже він підхопив літню застуду?

Він уже багато років не хворів, але, можливо, варто бути трохи обережнішим.

-Я потім провітрю постільну білизну.

-Усе гаразд, я зроблю це сам. Ти ж щойно повернулась, відпочинь.

-Ні-ні, я попрошу це зробити плюшеву іграшку, тож не хвилюйся… Гаразд, сніданок готовий. ходімо їсти разом.

Рейна поставила тарілки зі сніданком на стіл.

У меню були тости з анко, яєчня з шинкою та салат.

-Виглядає смачно... але чи була у нас солодка паста з червоної квасолі?

Клаель нахилив голову, дивлячись на темну пасту, намазану на тост.

Тости з анко були спеціальністю Наґої, але як у цій в країні з середньовічним європейським сетингом узагалі з’явилася солодка бобова паста?

-Так, я принесла її сюди.

-Принесла?.. Звідки?

-Та звідти.

Рейна усміхнулася й легко вказала пальцем кудись убік.

Її палець був спрямований на схід… але навряд чи вона зранку перетнула кордон і з’їздила в далеку країну лише заради цього.

Швидше за все, це був звичайний крам мандрівного торговця, який продавали неподалік. На ринку час від часу траплялися й дивовижні закордонні товари.

-Давай їсти, поки не охололо.

Так. Ну що ж… дякую за сніданок.

Сівши навпроти Рейни, Клаель почав їсти.

Тост з "анко", який він колись уже куштував у своєму минулому житті, мав ідеальний вершковий смак і був справді дуже смачним.

Яєчня також була приправлена ​​саме так, як подобалося Клаелю. Минуло вже чимало часу відтоді, як він куштував страви Рейни.

-Хе-хе-хе…

-Що таке, Рейно?

-Нічого, просто подумала… їжа стає смачнішою, коли я їм разом із вами, Клаель-сама.

-…Так, ти права.

Клаель погодився і кивнув.

-Мені теж подобається їсти разом із тобою, Рейно. Це справді дуже смачно.

Клаель усміхнувся, ніби теж піддавшись її настрою.

Вони усміхнулися одне одному та спокійно насолоджувалися сніданком.

.

.

.

Тости з анко— це тости з солодкою пастою з червоної квасолі.

Наґоя (Nagoya)— це велике місто в Японії.

"Крам мандрівного торговця" — це просто товари, які продає торговець, що подорожує з місця на місце.