Розділ 57: Розділ 57

Розділ 57

-Мм… Клаель-сама… ви такі жорстокі — ділите ліжко з іншою жінкою, а не зі мною.

Рейна злегка надула губки та притиснула голову Клаеля до своїх грудей.

Через магію сну, Клаель спокійно дихав у її обіймах.

Хоч він і був на вісім років старший, його обличчя уві сні виглядало трохи по-дитячому.

-Ннгх…

-Ах.!

Клаель ворухнувся, ніби йому було незручно, і трохи посунув головою.

Рейна злегка здригнулася та почервоніла.

-…Хоч інколи робіть так, коли не спите. Я, знаєте, можу витримати будь-яку «атаку»

Рейна без зусиль підняла тіло Клаеля та поклала його на ліжко.

Наче це було цілком природно, вона лягла поруч і обійняла його за талію.

-Суу... суу...

-Хааах...

Вона притулилася щокою до грудей Клаеля і глибоко вдихнула, наповнюючи легені ароматом щойно вимитого тіла.

Це був той самий аромат мила, який вона використовувала. До нього додавався ледь помітний аромат поту.

Їй навіть захотілося зняти з нього сорочку й облизувати його, але вона стрималася.

-Чу...

Натомість вона притиснулася губами до його шиї.

Маленька червона мітка. Ніби вона позначила його як свого, і Рейна сором’язливо похитала головою й закрутилася.

Серце діви розривалося. Це був безрозсудний вчинок, можливий лише тому, що вона знала, що магія не дасть йому прокинутись.

-Хаа... Клаель-сама, я кохаю тебе...

Ніжно тершись об нього тілом, Рейна прошепотіла мрійливим голосом.

Коли ж вона встигла закохатися в нього?

Вона не знала.

Спочатку це відчувалося як захоплення та залежність.

Після того як вона втратила дорогу матір і зазнала жорстокого ставлення з боку батька, той, хто врятував її від усього цього, став для неї рятівником.

Людиною, яка стала її родиною — і яку вона більше нізащо не хотіла втратити.

Але... це почуття швидко переросло в кохання.

Вона й сама не вважала, що це зайняло багато часу.

Ймовірно, вже десь через пів року після знайомства вона внутрішньо для себе вирішила: «Він той хто мені потрібен».

(Я точно не та, що призначена Клаелю...)

Напевно, для Клаеля існує хтось більш підходящий.

Якби Клаель пішов разом зі «Святою» Рейною, він неодмінно зіткнувся б з багатьма труднощами.

Для нього, хто навіть перевівся до святилища в сільському містечку заради спокійного життя, це було б надто великим тягарем.

(Клаель-сама не бажає чогось подібного…)

Знаючи це, Рейна зробила свій вибір.

Клаель. Майбутнє поруч із Клаелем.

Якби йшлося про чоловіка для «Святої», існували б значно більш підходящі кандидати.

Наприклад, чоловік із владою — як якийсь Кронпринц.

Чи чоловік із бойовою силою — як син Командира Лицарів.

Чи можливо чоловік із розумом і хитрістю — як син першого міністра.

Або наприклад, безсоромний хлопець, якому байдуже на погляди інших.

Було багато людей, які більше пасували б для ролі партнера «Святої».

І все ж Рейна обрала Клаеля.

Навіть якщо це не те, чого хотів сам Клаель, вона вирішила залишитися поруч із тим, кого любить, навіть якщо це принесе йому труднощі. Вона була готова нав’язати себе йому.

-Су-уя… су-уя…

-Вибачте, Клаель-сама…

Притискаючись до Клаеля, Рейна тихо вибачилась.

Хоч вони були розлучені лише на кілька місяців через навчання в академії… вона ще більше переконалася, що для неї існує лише Клаель.

Через неї Клаелю доведеться пройти через чимало труднощів.

Знаючи це, Рейна вирішила йти поруч із Клаелем.

(Це не для Клаеля… це, напевно, лише мій егоїзм…)

Її серце не могло не боліти від думки, що вона «відплачує» тому, хто любив і виховав її, таким вибором.

Саме тому Рейна вирішила присвятити все своє життя щастю Клаеля.

Навіть якби це означало, що вона не зможе виконати свою місію «Святої»... вона все одно ставила б Клаеля вище за довготривалий мир у світі.

(Богиня помилилася. Таку, як я, ніколи не мали обирати «Святою»…)

Втім, нічого не вдієш. Це провина Богині.

Якби вона не стала «Святою»… вона б не вступила до академії і не розлучилася з Клаелем.

І навіть якщо щось піде не так — нехай Богиня сама відповідає за такий невдалий вибір.

-Трохи… можна ж, правда, Клаель-сама?

Рейна розімкнула обійми й потягнулася до свого нічного одягу.

Одним швидким рухом вона натягнула свою нічну сорочку, залишившись повністю голою.

Рейна не зупинялася. Вона роздягла Клаеля до нижньої білизни й посміхнулася.

-Гаразд.

Що саме було «гаразд»...? Гола Рейна притиснулася до Клаеля й заплющила очі.

-Куаак… куаак…

(Якби ранок настав саме так... наприклад, якби я вколола палець і впустила краплю крові на простирадла, і нас застали б сплячими разом в одному ліжку... як би відреагував Клаель-сама?)

Грайливе почуття залоскотало в її грудях... але вона стрималася.

Рейна обрала шлях нав’язування власного «его» Клаелю, але не тому, що хотіла завдати йому клопоту.

Якраз перед тим, як чари, які вона наклала на Клаеля, зникали... за годину до світанку, Рейна, що спала оголеною в його обіймах, поправила свій одяг і тихо покинула кімнату коханого чоловіка.

.

.

.

(П.П Ух трішки спекотний розділ вийшов. Клаель виховав Рейну доволі чудово, бо та не піддалась спокусі, і не тра..... його, але ж ми всі чекали іншого читаючи цей розділ аххахах. Але все ж Рейна дуже миленька.)