Розділ 49: Розділ 49

Розділ 49

Після завершення підсумкової церемонії перед літніми канікулами в академії Рейна повернулася до Великого храму в королівській столиці.

Коли Рейна зійшла з карети, одна із сестер підійшла, щоб її привітати.

-З поверненням, «Свята».

-Я щойно повернулася. Де кардинал?

-Він у своєму кабінеті, але…

-Дякую!

Кинувши ці слова, Рейна швидко попрямувала до кабінету кардинала.

-Перепрошую. Це Рейна Лорел!

Вона постукала, але відчинила двері, не дочекавшись відповіді.

Кардинал Ділет Хорст, який працював за столом із документами, підняв голову й скривився.

-Леді Рейно, це було неввічливо.

-Це неважливо! Важливіше те, що почалися літні канікули! Як і обіцяла, я повертаюся додому!

-Хм…

Коли Рейна це заявила, вираз обличчя кардинала стало ще більш похмурим.

Рейна вже давно наполягала, що повернеться до містечка Егбель, щойно почнуться довгі канікули.

З погляду кардинала, він хотів, щоб вона й під час літніх канікул продовжувала навчання та виконувала обов’язки у Великому храмі…

-Я вже виконала всі завдання, які ви мені дали. Ви ж не скажете тепер, що я не можу поїхати?

Рейна перепитала з усмішкою, але в її тоні не було місця для відмови.

Вона заздалегідь виконала роботу на цілий місяць наперед.

Що ж до її тренувань у «Святих мистецтвах», то вона вже досягла настільки приголомшливого рівня, що в храмі не було нікого, хто міг би з нею зрівнятися. Їй просто більше не було чого тренувати.

Тож, коли кардинал додав умову: «Якщо ти потрапиш до десятки найкращих на підсумкових іспитах», їй все ж вдалося посісти друге місце у своєму класі, виконуючи свої обов’язки в храмі.

Більше не залишалося жодної причини стримувати Рейну. Справді не залишалося, але… Кардинал лише важко зітхнув.

(Якщо це можливо, я не хочу відпускати леді Рейну назад до її рідного міста… Навіть якщо лише на місяць, сам факт того, що «Свята» покидає Великий храм, спричиняє чимало проблем.)

«Свята» Рейна вже здобула захоплення багатьох і поступово ставала самим символом Великого храму.

Тож, безумовно, було небажано, щоб вона залишала королівську столицю.

«Свята» могла стати мішенню для лиходіїв, а ще люди могли почати сумніватися, чи справді Великий храм здатен її втримати.

(До того ж… в Егбелі є той чоловік — священник Клаель Бірн…)

З поведінки Рейни було очевидно, що вона відчуває до Клаеля сильну прихильність.

Він врятував її, коли вона була пригноблена, і виховував до п'ятнадцяти років — тож це було цілком природно — але проблема полягала в тому, що її почуття явно не були суто сімейними.

(Леді Рейна повинна вийти заміж за члена королівської родини, дворянина або когось впливового в храмі… Навіть якщо він син Маркізів «Бірн», я не можу дозволити їй одружитися з провінційним священником…)

Це було не лише політичне питання.

Звичайний сільський священник навряд чи міг би забезпечити підтримку та захист, яких потребувала така «Свята», як Рейна.

Ось чому кардинал намагався м’яко розлучити Рейну та Клаеля, влаштовуючи шлюбні зустрічі... але всі вони закінчилися невдачею.

Ніби діяла якась невидима сила.

(Якщо леді Рейна бажає бути разом зі священником Клаелем Бірном, я не маю нічого проти. Але… проблема в тому, що священнику Бірну бракує амбіцій і прагнення досягати більшого.)

Як винагороду за те, що він виховав і захищав «Святу», кардинал колись запропонував перевести Клаеля до Великого храму в королівській столиці та надати йому сан єпископа.

Однак цю пропозицію рішуче відхилив ніхто інший, як сам Клаель.

-Мені більше пасує сільське життя. Я не маю наміру залишати це місто.

Насправді… Клаель був п’ятим сином Маркізів «Бірн», але він на власні очі бачив, як його брати ледь не повбивали одне одного через боротьбу за спадок.

Через це він відчував сильну відразу до втягування в боротьбу за владу та підкилимні інтриги у Великому храмі.

(Якщо я не можу привести священника Бірна до королівської столиці, тоді, мабуть, доведеться знайти для леді Рейни більш підходящого чоловіка…)

-А, леді Рейно. Щодо цього…

-Що таке?

-Якщо ви повернетеся до містечка Егбель, можуть виникнути різні проблеми з безпекою…

Кардинал спробував м’яко відмовити їй у поверненні додому…

-Не кажіть мені, що ви збираєтесь порушити свою обіцянку? Я виконала всі обов’язки в храмі й отримала добрі результати на іспиті, як ми й домовлялися, хіба ні?

За усміхненою Рейною простір із різким тріском розколовся, і з нього визирнуло щось потворне.

Ведмідь, кіт, собака, лисиця, єнот, качкодзьоб… ангели з головами різних тварин зазирнули крізь розлом простору й дивились на кардинала.

-Там… можуть виникнути певні проблеми з безпекою, тож прошу вас бути особливо обережною в дорозі.

-Так! Я вирушаю!

-Т-так… гарної вам подорожі…

Кардинал із напруженою усмішкою помахав їй рукою, і Рейна з усмішкою відповіла тим самим, виходячи з кабінету.

.

.

.

(П.П Старий хрич думав що зможе використовувати Рейну, і віддати комусь із аристократів, бо так захотів, бо типу Клаель не підходить Рейні по званню і тд, ага, ага, а нічого що Рейна «Свята», і якшо вона забажає то їхнього храму не стане в туж мить, як тіки вони шось не те захочуть зробити Клаелю.)