Розділ 48: Розділ 48

Розділ 48

Випускні іспити закінчилися.

За винятком кількох учнів, яким призначили додаткові заняття, більшість учнів зараз були на літніх канікулах.

-Леді Рейно, літні канікули ж починаються вже завтра, так?

-У вас уже є плани на літо?

Після завершення церемонії закриття багато учениць зібралися навколо Рейни, яка все ще залишалася в класі.

Минуло лише кілька місяців, але Рейна вже встигла зайняти міцне становище в академії та завести багато друзів, з якими активно спілкувалася.

Спочатку Рейна служила жрицею в містечку Егбел, спілкуючись із місцевими жителями, тож мала досить товариський характер.

Пробудившись як «Свята», вона випромінювала чисту ауру й витонченість, через що в академії до неї тягнулося багато людей.

-Так, у мене є кілька справ, які потрібно вирішити…

Коли Рейна скромно відповіла, одна зі студенток заговорила бадьорим голосом.

-Якщо у вас буде час, не хочете завітати до мого родинного маєтку? Він біля моря, тож ідеально підходить для літнього відпочинку.

-Гм… у такому разі, якщо знайду час…

-Гей! Рейна тут є?!

Двері класної кімнати з гуркотом відчинилися, і всередину стрімко увійшов чоловік.

Той, хто з'явився, був чоловіком зі світлим афро-волоссям... Ерік Сейнкл, кронпринц цієї країни.

-Принц Ерік...

-Рейно, якщо хочеш, чому б тобі не завітати до королівської вілли? Звісно, моя наречена Морква і твої друзі теж запрошені!

Ерік, нещодавно відомий своєю життєрадісною поведінкою, показав великий палець вгору, запрошуючи.

Раніше він, можливо, запросив би лише Рейну, але після різних подій він емоційно подорослішав і навіть змінив зачіску, ставши більш врівноваженим і спокійним — настільки, що тепер міг запросити й інших.

-Я змушена відмовитися. Для мене це надто велика честь.

-Не кажи так… ну ж бо, погодься!

-Я ніяк не можу стати між леді Морквою та принцом Еріком. Будь ласка, просто запросіть її.

Рейна м’яко відмовила з усмішкою.

Ерік сумно здригнувся і сказав: «Я зрозумів… шкода…» — і відступив у бік.

-Перепрошую. У мене справи в храмі, тож дозвольте відкланятися…

-Так, бувай.

-Побачимось після літніх канікул.

Рейна попрощалася з подругами й вийшла з аудиторії.

Ерік залишився стояти з опущеними плечима, повністю пригнічений.

-Ось ти де! Рейно Лорел!

Щойно вона ступила в коридор, з’явився ще один хлопець.

Високий старшокурсник… Вінсент Флейм.

-Сьогодні я нарешті…

-"Попокорін!"

-Ой!?

З кишені Рейни миттєво вилетіла плюшева іграшка-танукі й спробувала влучити Вінсенту в підборіддя.

Однак завдяки попередньому досвіду Вінсент швидко ухилився й спробував контратакувати плюшеву іграшку на ім’я Єнот.

-"Попокорін!"

Але Єнот уникнув удару.

Легким, витонченим рухом він елегантно приземлився в коридорі.

-Ку-ку-ку... Я хотів все з тобою владнати до початку літніх канікул.

-"Попокорін!"

-Давай, давай! Я тобі за все відплачу — з відсотками!

-"Попокорін!"

Посеред коридору Вінсент та Єнот розпочали свою битву.

Рейна зітхнула з роздратуванням і, сказавши «Я піду вперед», рушила коридором, залишивши плюшеву іграшку позаду.

-От халепа… я зайнята, то чому це постійно відбувається…

-А… леді Рейна Лорел!

-Ще один…

Щойно вона вийшла з будівлі академії, хтось гукнув її, і Рейна обернулася з опущеними плечима.

Перед нею стояв однокласник — серйозний хлопець в окулярах, Вілл Райліс.

-Пане Райлісе… що вам потрібно…?

-Перепрошую!

Вілл одразу ж схилив голову.

-Га...?

-Те, як ви ставитеся до своїх однокласників, змусило мене зрозуміти, наскільки я був зверхнім і грубим до цього часу. Відтепер, нехай навіть поступово, я хочу намагатися зблизитися з людьми навколо мене… І все це завдяки вам — щиро дякую!

"............"

Рейна була щиро розгублена.

Між Віллом і Рейною майже не було жодної взаємодії.

Вона смутно пригадувала, як він кидав їй виклик перед підсумковими іспитами, але це вже майже стерлося з пам’яті.

-Можливо, вже надто пізно, але... я прагну стати кимось гідним стояти поруч з тобою! До зустрічі!

Вілл жваво заявив це, його окуляри блиснули, і він пішов геть.

-…Що це було?

Рейна нахилила голову, не розуміючи, за що її подякували… але швидко згадала, що мала справи, і різко розвернулася.

Вона поспішила з території академії та спробувала сісти в карету, що чекала біля входу від храму.

-Сестричко Рейна!

Але саме в цей момент з’явилася ще одна перешкода.

Маленька постать вистрибнула й спробувала обійняти Рейну, коли вона вже збиралася сісти в карету.

-Ня!

-Гех…

Із коротким вигуком маленька постать миттєво зникла в тіні придорожніх дерев.

"............"

Рейна озирнулася навколо, але не побачила жодних слідів того, хто її покликав.

-…Мені здалося?

З розгубленим виразом обличчя вона наказала візнику рушати.

.

.

.

(П.П Починається моя улюблена арка, ух, ця арка дуже спокуслива хехе..)

(П.П Також хочу сказати що в мене появився телеграм канал, де ви зможете получати сповіщення про нові розділи і тд, тож підпишіться (якщо хочете): https://t.me/Cactus_Paradise_novel_manga )