Розділ 40: Розділ 40

Розділ 40

-У нас вийшло! Воно спрацювало!

-Добре! Забираймо «Святу» з собою!

Рейна, огорнута рожевим димом, впала на землю.

Зілля, яке вони купили у торговця з чорного ринку в провулку, було сумішшю афродизіаку та снодійного.

Навіть «Свята», якби вдихнула це, сп'яніла б, не змогла б чинити опір і перетворилася б на розпусну жінку, яка розставила б ноги перед будь-ким.

Чоловіки вигукнули радісні крики, виходячи один за одним із тіні.

-Ха! «Свята» виявилася простішою, ніж я думав! Я ще покажу тим дурням, які знущалися з мене за те, що я занепалий шляхтич!

-Агов! Я перший, пам'ятаєш?!

-Ми ж усі ділимося цією жінкою, чи не так? Вона ж найрозкішніша повія на світі!

Чоловіки, хтиво посміхаючись, повільно наближалися до Рейни.

Вони вульгарно ворушили руками, тягнучись до прекрасної дівчини, яка тепер була наче риба на обробній дошці.

-Зачекайте!

Але потім за шкільною будівлею пролунав чоловічий голос.

Той, хто галантно спустився, був білявий дворянин... Ерік Сейнкл, який чекав тут заздалегідь.

-Що...!?

-Ч-чому тут принц Ерік!?

Зіткнувшись із раптовою появою кронпринца, чоловіки були приголомшені.

Чому Ерік був тут?

Їхні обличчя скривилися від паніки, вони перезирнулися, не знаючи, що робити.

-Досить! Я не дозволю вам навіть пальцем її торкнути!

-Тц… якщо вже до цього дійшло…!

-Так, беріться за нього!

Зазвичай вони б ніколи навіть не подумали підняти руку на кронпринца.

Але, можливо, це було схоже на те, як загнаний у кут пацюк кусає кота.

У момент, коли стало відомо, що вони намагалися напасти на «Святу», їхня доля була вирішена.

Оскільки для них усе вже було скінчено, вони піддалися відчаю.

-Якщо ми заберемо «Святу» собі, все буде добре! Плювати нам на кронпринца!

-Мені байдуже, що він з королівської родини! Спіймайте його!

-Тц… які ж дурні! Я сам вас покараю!

Ерік завдавав ударів кулаками, бив ногами й відкидав чоловіків, що кидалися на нього.

Як частина королівського виховання, Ерік навчався самооборони, тож ці головорізи йому не рівня.

Ерік валив їх одного за одним.

-Добре, ще трохи...

Він майже закінчив їх приборкувати.

Ерік був упевнений у перемозі… але в ту мить за будівлею школи спалахнув сліпучий спалах світла.

-Га...?

-Е...?

Ерік і всі чоловіки одночасно перевели погляд на джерело світла.

Попри те, що воно було сліпучо яскравим, світло дивним чином було м’яким і не різало очі.

-О, Боже мій... невже це і є безнадійність…

Оповита світлом, трохи зависнувши над землею, лежала Рейна, яка мала б бути непритомною від наркотику.

Рейна левітувала, її спідниця тріпотіла, а навколо неї підіймався стовп світла, що сягав небес.

-«С-Свята»…

Бачачи її ефірний образ, один із чоловіків, що намагалися напасти на Рейну, пробурмотів.

Хоч вони й мали намір осквернити прекрасну дівчину… вперше вони усвідомили, що вона справді є «Святою».

Зрозумівши, що вони поклали руки на недоторканну істоту, їхні обличчя стали мертвотно блідими.

-Р-Рейна...

Ерік мав такий самий приголомшений вираз обличчя.

Він планував з’явитися як герой і врятувати Рейну.

Він уявляв, як Рейна почервоніє і подарує йому ніжну, чарівну усмішку.

Саме таке майбутнє він собі уявляв.

(Але… для такого, як я, врятувати Рейну, «Святу»… це було лише фантазією…)

Рейні не потрібна була нічия допомога.

Вона була «Святою», істотою, яку захищають небеса.

-Здається, вас усіх треба покарати... "Виклик ангела".

Огорнута світлом, Рейна підняла праву руку.

І тоді... використовуючи стовп світла як сходи, з неба на землю почала спускатися істота з білими крилами на спині.

Це створіння безпомилково було…

-Кума—

-Ведмідь!?...

Ерік і нападники вигукнули в один голос.

Те, що спустилося з небес, у величних обладунках і з білими крилами… був ведмідь.