Розділ 39: Розділ 39

Розділ 39

Шляхетна академія в королівській столиці. Одного дня.

-Га? Це що...?

Рейна нахилила голову.

Після заняття, що проходило в іншій аудиторії, коли вона повернулася до свого класу, у її парті лежав аркуш із білим бланком.

Це був простий бланк без прикрас.

-Ой, щось трапилося, леді Рейно?

-Можливо, це... можливо, любовний лист?

Студентка з того ж класу з цікавістю поглянула на руку Рейни.

-Тут навіть імені немає… Цікаво, від кого це?

-Ну... я прочитаю його пізніше.

Рейна ледь помітно посміхнулася та кинула бланк на стіл.

Останнім часом отримувати любовні листи чи записки з проханням про зустріч було не так уже й рідко.

Посміхаючись, Рейна сиділа на стільці з дещо стомленим виразом обличчя.

(Чесно кажучи… робити щось подібне — марна справа…)

Рейна тихо зітхнула, щоб ніхто поруч цього не помітив.

Життя в академії було досить новим і захопливим. Було багато чого вчити, і це приносило задоволення.

Вона раділа, що змогла знайти друзів свого віку.

Розмови про улюблені збірки поезії та романи, насолоджуючись солодощами й післяобіднім чаєм у компанії друзів, стали для Рейни однією з нових радощів.

(Але... цього все одно недостатньо.)

Навіть попри це... у серці Рейни з'явилася порожнеча.

Відчуття неповноти. Відчуття, що чогось бракує, завжди залишалося.

Вона знала причину. Це було тому, що його тут не було.

(Яким би розкішним не було моє життя, якими б вишуканими не були ці дні… без нього я не відчуваю себе цілісною.)

Минув уже деякий час відтоді, як вона прибула до королівської столиці, але вона все ще не звикла до життя без нього.

Річ була не в тому, що вона зовсім не могла його відчувати.

Її очі й кінцівки були поруч із ним.

Оскільки вона здебільшого дозволяла їм діяти самостійно, то не стежила за ним постійно, але завжди могла відчувати його тепло й запах.

(Комахи, що дзижчать навколо нього… вибачте, жінки… схоже, вони там присутні, тож я маю якнайшвидше стати справжньою леді, гідною його…)

Рейна навчалася в академії в королівській столиці, щоб стати жінкою, гідною чоловіка, якого вона кохала.

Він дав їй належну освіту... але чи то була академічна освіта, етикет, чи Священні мистецтва — у королівській столиці ще було багато чого, чого слід було навчитися.

(Крім того... якщо я спробую бути з ним, обов'язково знайдуться люди, які спробують втрутитися...!)

Їй потрібні були сила й статус, щоб змусити замовкнути таких втручальників.

Вона мала продовжувати розширювати свою владу в академії та зміцнювати своє становище в храмі.

Була гора справ... але вона виконає кожну з них.

За ці три роки до випуску вона усуне кожну перешкоду, що лежить на шляху, якими вона піде разом із ним.

(Для цього мені спочатку потрібно розібратися з цим листом...)

Рейна торкнулася пальцями аркуша з листом, що лежав у її парті, і примружила очі.

Було клопітно відповідати на виклик, який вона й так збиралася відхилити… але ігнорування лише спричинило б напруженість.

Вона мала відмовити якомога м’якше й мирніше.

Як і очікувалося, лист був викликом.

Час — після занять. Місце — за будівлею школи, де ніхто не проходив. Ім’я відправника не було вказано.

У цьому не було нічого незвичного.

Її вже не раз викликали анонімно, а в цій академії зізнання в коханні зазвичай відбувалися саме за будівлею школи, на даху або в саду.

Відчуваючи легке роздратування, Рейна попрямувала до призначеного місця.

"............"

Однак той, хто її викликав, там відсутній.

Зазвичай той, хто призначав зустріч, приходив раніше й чекав… невже це була просто чиясь витівка?

-....Можливо, мені просто варто піти додому.

Призначений час вже минув.

Не було жодної потреби звертати увагу на когось настільки неввічливого, щоб викликати її й запізнюватися.

Вона вирішила піти додому.

Рейна вже почала залишати територію за будівлею школи… коли їй під ноги з тихим дзенькотом щось кинули.

-...Га?

Те, що покотилося по землі, було пляшечкою розміром приблизно з її долоню.

Скляна пляшечка з чорною етикеткою була відкрита, і з неї проливалася рожева рідина…

"............"

У наступну мить хмара рожевого пару здійнялася в повітря й огорнула тіло Рейни.