Розділ 38: Розділ 38

Розділ 38

Поки Клаель возз'єднувався та розлучався зі своїми друзями.

Рейна, яка жила в королівській столиці, поступово розширювала своє коло знайомств.

-Доброго дня, леді Рейно.

-Доброго ранку, леді Рейно.

Ранній ранок. У дворі академії, розташованої в королівській столиці.

Студентка у формі привітала благородну молоду леді.

-Доброго ранку. Ще один чудовий ранок, чи не так?

Приймаючи привітання від дівчат, Рейна Лорел витончено посміхнулася.

Її сяюча посмішка була схожа на посмішку небесного ангела, що спускається на Землю.

Настільки захоплива, що кожен, хто її бачив, не міг відвести погляду.

-Леді Рейна сьогодні знову прекрасна...

-Як і слід було очікувати від «Святої»... Для мене справжня честь навчатися в одній академії із нею.

Студентка почервоніла та зітхнула, отримавши привітання від Рейни.

Краса Рейни мала універсальну привабливість, яка виходила за рамки статі та віку.

Дівчата, що навчалися в академії, були благородними доньками, впевненими у власній зовнішності, але жодна не відчувала заздрості до Рейни.

-Агов, ти чув? Та третьокурсниця, Маккензі, зізналася леді Рейні, але отримала відмову.

-Ого, знову? Хіба це вже не третій цього місяця?

-Леді Рейна… Включно з кронпринцем, вона, здається, відмовляє багатьом чоловікам. Цікаво, чи є в неї хтось особливий у серці?

-Зрештою, вона ж «Свята». Вона має бути віддана Богині та своїй вірі.

-Я чула, що деякі люди з нечистими намірами намагалися викликати леді Рейну на розмову… але врешті-решт так і не змогли їй нічого сказати.

Днями група дівчат викликала Рейну за будівлю школи та спробувала їй протистояти, кажучи: «Не грайся чоловічими почуттями».

Проте, побачивши обличчя Рейни… її чиста, божественна аура настільки їх приголомшила, що вони проковтнули всі образи, які збиралися вигукнути.

-Не тільки красива, але й надзвичайно здібна в навчанні… Ось що, мабуть, означає, коли тебе любить Богиня.

Дівчата схвильовано базікали про Рейну, йдучи до класу.

-Хаа... Рейно, ти така гарна...

Тим часом, з тіні куща у внутрішньому дворі зітхнув юнак.

Він ховався там уже тридцять хвилин, спостерігаючи за Рейною, коли вона прийшла до академії. Це був дворянин із м’яким на вигляд світлим волоссям.

Його звали Ерік Сейнкл.

Він був сином короля та кронпринцом цієї країни.

Коли Рейна вступила до академії, Ерік запропонував провести їй екскурсію по академії.

Це було не тому, що він намагався залицятися до неї.

Хоча Ерік справді був зачарований красою «Святої», у нього вже була наречена.

Він лише запропонував супроводжувати її, щоб встановити зв'язок між королівською родиною та «Святою».

Він жодного разу навіть не думав брати її в наложниці. Абсолютно ні.

Ерік був кронпринцом, другим після короля, і його широко визнавали вродливим чоловіком.

Навіть якщо вона була «Святою», вона все одно залишалася жінкою.

Якби Ерік заговорив з нею, вона б неодмінно почервоніла та взяла його за руку.

Саме у це він вірив... але те, що вирвалося з вуст Рейни, були холодні слова відмови.

-"Я мушу відмовитися."

-"У тебе ж уже є наречена, чи не так? Хіба не вважаєш неповажним підходити до іншої жінки й пропонувати їй супровід?"

-"Це те, чого мене навчила людина, яка мене виховувала. «Не можна зближуватися з чоловіком, у якого вже є наречена. Особливо якщо це принц — ні в якому разі». …На цьому дозвольте відкланятися."

Народжений принцом і згодом проголошений спадкоємцем престолу.

Для Еріка, якого все життя пестили й вихваляли всі навколо, це був перший шок у його житті.

Жінка, яку не вразила королівська влада. Жінка, яку не засліплювала природна краса.

Він ніколи не зустрічав когось, хто б ставився до нього так холодно.

(Можливо… можливо, вона могла б бачити мене не як кронпринца, а як того, ким я є насправді. Можливо, вона могла б побачити серце за цим гарним обличчям…)

Відтоді, як ця думка спала йому на думку, Ерік не міг відвести погляд від Рейни.

Якби Рейна подивилася на нього — якби вона стала його — він не заперечував би проти того, щоб відмовитися від своєї нареченої, Моркви Лорел.

.

"(П.П Мені одному хочеться зацідити кулаком по рожі Еріка??)"

.

Саме так він і почав почуватися.

-Ах, Рейно… Чому ти мусиш бути Рейною…

Якби тільки вона була Морквою, а не Рейною, він міг би залишитися поруч з нею як наречений.

Він міг би йти поруч з нею та супроводжувати її до заняття.

-...Гей, ти готовий? Завтра той день.

-...Ми справді це робимо? Якщо облажаємося, нам кінець.

"............"

Хоча Ерік ховався за кущем... він почув голоси кількох студентів чоловічої статі, що шепотілися з іншої тіні неподалік.

Здавалося, вони не помічали присутності Еріка серед дерев.

-Ми ж усе одно занепалі дворяни. Навіть якщо закінчимо цю академію, нас чекає лише жалюгідне життя.

-Але… якщо ми отримаємо «Святу», це буде повний переворот. Гроші й влада — все буде нашим!

"............"

(«Свята»… не може бути — ці хлопці збираються щось зробити з Рейною?!)

Ерік мало не крикнув, але зумів стримати голос.

Поки що було краще залишатися в тіні та продовжувати слухати.

-Ми нападемо на Святу» та заберемо її цнотливість. Вона така добра — якщо забрати її перший досвід, вона буде слухатися нас.

-Від самої думки про те, щоб робити з тим тілом що заманеться, у мене течуть слини.

-Чорт, гаразд, зробімо це… Не хвилюйся, я дістав препарат у тій крамниці в провулку! З ним навіть найобережнішу дівчину можна буде знерухомити.

(Ці покидьки... Вони справді планують напасти на Рейну!?)

Ерікові думки стали криваво-червоними від люті.

Йому хотілося просто зараз вискочити з-за дерев і перебити цих дегенератів на шматки.

Він вже збирався вискочити від гніву... але в останню секунду стримався.

(…Зачекай. А що, якщо я використаю цих хлопців, щоб привернути увагу Рейни?)

Спіймати їх під час спроби нападу на Рейну і врятувати її.

Якщо він так зробить… можливо, йому вдасться розтопити крижану стіну в серці Рейни.

(Так… це ж не я їх підбурював. Я не погана людина.)

У Еріка теж були добрі наміри. Він не збирався влаштовувати все це навмисно.

Але… він просто заплющить на це очі зараз, щоб спіймати злочинців на гарячому й переконатися, що їх покарають.

(Я захищу Рейну… правда ж?)

Ерік навмисно відвів погляд від негідників перед собою, прикусив губу й опустив очі.

.

.

.

"(П.П Ерік таке гівно, а не людина, що капець..)"