Побічна історія - «Медовий місяць» ④ (Приготування до подорожі)
— ...Ось такі справи, тому довіряю храм Егбела вам!
— Та-так... Зрозуміло?
Клаель покривився від слів Гівіля, священника, який прийшов до храму Егбела.
Тільки-но вони з Рейною вирішили вирушити в медовий місяць і почали шукати тимчасового священника, як до храму завітав Гівіль.
Побачивши Гівіля, який прилетів у повітрі, сидячи в позі лотоса, з оголеним торсом, трьома обличчями та шістьма руками, Клаель відчув навіть страх.
— Гівіль, гм... А з вашим самопочуттям усе гаразд?
— Самопочуттям? Про що ви говорять?
— Ем... Ну, з вашим тілом...
— А-а, я трохи схуднув! Схоже, я занадто довго постився, але почуваюся просто чудово!
— ............
— Служити Святому лику — це природний обов'язок для священнослужителя! Не турбуйтеся про мене та сміливо довіряйте геть усе!
Справа зовсім не в цьому.
Його хвилювало те, що в нього шість рук і два додаткові обличчя з боків від центрального.
Під час їхньої першої зустрічі він просто подумав, що це людина з дещо дивною манерою розмовляти, але теперішній Гівіль беззаперечно переступив межу того, що називається людиною.
(Він непогана людина... Непогана ж людина. Просто він має статуру Ганді, три обличчя та шість рук, а так він цілком нормальна, добра людина...)
— .............................Дякую вам. Ви дуже виручили.
Після тривалої паузи Клаель прийняв пропозицію Гівіля.
Це було швидше не через те, що він погодився, а через те, що йому просто стало лінь сперечатися.
(Ну, це правда, що я шукав тимчасового священника... Угу, усе ж гаразд, правда? Усе нормально?)
— Тоді я...
Клаель попрощався з Гівілем і повернувся до своєї кімнати.
— ～～～～♪
А там... була Рейна, яка наспівувала і готувалася до подорожі.
Вона складала змінний одяг та білизну у відкриту дорожню сумку.
— Ой, Клаель!
— У тебе чудовий настрій, Рейно.
— Звісно! Я так чекаю на наш медовий місяць!
Голос Рейни дзвенів від радості.
І миттєво сталося диво — зверху пролився цілий дощ із пелюсток квіток.
— Ой, ні за що!
Рейна квапливо почала вигрібати пелюстки, що нападали в дорожню сумку.
Клаель підійшов до Рейни та зняв пелюстку, що зачепилася за її волосся.
— Як просувається підготовка?
— Я скоро закінчу. Ми можемо вирушати хоч сьогодні ввечері!
— Ха-ха-ха... Не треба так поспішати. Вирушимо завтра вранці.
Немає потреби вибігати поспіхом.
У них попереду повно часу.
— Жителі міста теж казали, щоб ми як слід відпочили й насолодилися поїздкою... Ну, за винятком деяких людей.
Рейна згадала одного жителя села, який був винятком.
Старий, який був палким фанатом Рейни, ридав і кричав: (Я не хочу, щоб Рейна-чан кудись їхала! Я теж поїду з вами в подорож!) Поки дружина не дала йому добрячого ляпаса.
У доброму чи поганому сенсі, популярність Рейни залишалася непохитною.
— До речі... Ораторіо дав мені щось як подарунок на прощання.
Клаель дістав із кишені невеликий пакунок.
Це була річ, отримана від Ораторіо — його друга-продавця одягу...
— Ораторіо? Цікаво, що це?
— Що ж... Давай відкриємо й подивимося.
Коли Клаель розв'язав мотузку, усередині виявився згорнутий шматок червоної тканини.
Спантеличено розгортаючи тканину... Клаель мимоволі вигукнув.
— Ого!?
Це була жіноча спідня білизна.
Прозора мереживна тканина з дуже звабливим дизайном.
До того ж червоного кольору. Червоний колір збудження й пристрасті. Настільки яскраво-червоний, що на нього міг би рвонути розлючений бик.
— Та що цей чоловік собі дозволяє...!
Клаель піддався імпульсу й зібрався викинути білизну у вікно.
Проте... Рейна міцно вхопила його за руку й зупинила в останню мить.
— Клаель!
— Ух...
Рейна дивилася на Клаеля сяючими очима.
Їхні погляди переплелися, і в повітрі зависла мовчазна тиснява.
— ............
— ............
— ............
— ............
— ...Я зрозумів.
Це мовчазне протистояння тривало понад десять секунд.
Першим здався Клаель.
Коли він передав білизну Рейні, її смарагдові очі засяяли ще дужче.
— Як і очікувалося від Ораторіо-сана! Дивовижний дизайн!
— ...Справді.
— Тепер і з нічним життям у нас усе буде чудово! Клаель, чекай з нетерпінням!
— ............
Уявивши Рейну в цій пікантній білизні, Клаель тихо почервонів.
.
.
.
(П.П Клаель і так затрахався, в прямому смислі цих слів, Рейна продихнути в ночі не дає, а тут вона ще дужче його затрахувати буде, ахахахаха)
.
[Підпишіться на мій ТГ-Канал, щоб дізнаватись про вихід нових розділів та іншу інформацію: https://t.me/Cactus_Paradise_novel_manga]