Побічна історія - «Медовий місяць» ③ (Геть зайве зауваження・друга частина)
— Щ-що це за істота...
— Цей жахливий вигляд... Д-демон, чи що...!?
Побачивши Гівіля, жителі села затремтіли від жаху.
Гівіль мав три обличчя та шість рук, виглядаючи точно як трилика й шестирука статуя Ашури. Будучи людиною, він очевидно був "Чимось" зовсім іншим. Для селян цей вигляд здавався навіть страшнішим за двоголового велетенського змія.
— А...
— Дівчино, ти неушкоджена-а-а-а-а!?
Збираючи на собі сотню таких здивованих поглядів, Гівіль прикрив Аяме своєю спиною.
— Тепер усе добре, заспокойся-а-а-а-а! Цей Гівіль захистить тебе-е-е-е-е!!
— А... так. Дякую вам...???
Над головою Аяме виникло безліч знаків питання. Заради села, заради родини, заради всіх... Тільки-но вона збиралася стати жертвою та віддати своє життя, як з'явилася невідома особа, що вщент розбила це рішення. Відрубана половина двоголового велетенського змія. Інформації було занадто багато, і селяни з глухого гірського села із занадто малим життєвим досвідом просто не могли її перетравити.
— "ФША-А-А-А-А-А-А-А-А-А-А-А-А-А-А-А!"
Проте... перш ніж вони встигли розкласти всі питання по поличках у своїх головах, ситуація зрушила з місця. Двоголовий велетенський змій, чию половину було знищено... ні, злий бог, якого називали Кагачі, випустив розгніване ревіння.
— Гм... Язичницький бог, який не слідує вченню Богині-і-і-і-і. У стародавніх фоліантах були згадки про таке, але ти все ще живий, чи не так.
— "ФША-А-А-А-А-А-А-А-А-А-А-А-А-А-А-А!"
Кагачі, голосно верещачи, кинувся на Гівіля. Розкривши пащу, достатньо велику, щоб ковтнути цілий будинок, він спробував ковтнути Гівіля цілком.
— Жлюгідно! Таке не спрацює проти вірянина Богині-і-і-і-і!
— "ФЖА-А!?"
Гівіль підстрибнув і змахнув трьома лівими руками. Отримавши потрійний удар по морді, голова Кагачі відхилилася вбік.
— Покинутий світом нащадок хаосу. Осквернений злий боже... Отримай кару від Богині-і-і-і-і-і-і-і-і-і-і-і-і-і-і-і-і-і!!!
У правій руці Гівіля з'явився меч. Змахуючи мечем, що сяяв золотим світлом, Гівіль розрубав Кагачі.
— "Ґі... ша...-а...!?"
Величезне тіло Кагачі, що отримало золотий розріз, розділилося на верхню й нижню частини. Ніби рибне філе, велетенське тіло було розрізано так легко, що це здавалося жартом.
— О-о-о...?
— Кагачі-сама... помер, той чоловік переміг...??
— Д-дивовижна сила... Невже він теж бог...???
Селяни вигукували від здивування. Вони були врятовані Гівілем і видавали радісні вигуки... але наприкінці кожного їхнього слова обов'язково стояв знак "?". Настільки видовище перед їхніми очима було незрозумілим та шокуючим.
— Д-дякую вам? Ви мій рятівник?
— Д-дякую, що врятували мою онуку? Новий боже?
Аяме та староста села наблизилися до Гівіля й спробували заговорити з ним. З їхньої точки зору, це був настільки сміливий вчинок, ніби вони заговорили з інопланетянином.
— Подяки не треба-а-а-а-а! Для вірянина Богині це цілком природний вчинок!
— !!!???
Гівіль величаво змахнув шістьма руками. Плечі старости та Аяме здригнулися від переляку.
— З-звідки ви прийшли, боже... Якщо ви не проти, ми б хотіли поклонятися вам замість Кагачі-сама...???
— Єдиний правильний бог у цьому світі — це Богиня. Ви повинні поклонятися не такій людині, як я, а Богині-і-і-і-і!
Сотня селян одночасно видала здивований вигук. Вони перезирнулися й почали інтенсивно крутити головами.
— Ч-чому б нам не приготувати бенкет... Будь ласка, дайте нам можливість висловити вам свою вдячність...?
— А, зачекай-но-о-о-о-о... Так, це я-а-а-а-а.
Перебивши старосту, Гівіль заговорив у порожнечу. Так, ніби він розмовляв із кимось невидимим.
— А-а, зрозуміло, зрозуміло. Якщо справа у цьому, то я просто зобов'язаний допомогти-и-и-и-и! Усе заради Святої, і заради Клаеля, який став Святим Чоловіком-о-о-о-о-о-о-о-о-о!
— Б-бог...?
— Я не бог. Мене звуть Гівіль!
Завершивши розмову з кимось, Гівіль повернувся до старости. Засунувши руку в порожнечу, він дістав дерев'яну статуетку Богині й простягнув її старості.
— Якщо хочете подякувати мені, поклоняйтеся цій Богині! Тільки тоді злі боги більше ніколи не покладуть на вас око-о-о-о-о-о-о-о-о!
— Т-так? Дякую вам?
— Ну що ж, прощавайте!
Гівіль підстрибнув. Збираючись летіти по небу кудись геть.
— Зачекайте! Куди ви прямуєте!?
Аяме набралася хоробрості й закричала, запитуючи Гівіля.
Гівіль блиснув окулярами та білосніжними зубами... і підняв великий палець угору.
— До міста Егбел! Щоб знову стати виконувачем обов'язків священника заради Святої, яка вирушає в медовий місяць-ь-ь-ь-ь-ь-ь-ь-ь-ь-ь-ь-ь-ь-ь-ь-ь!!!
— ??????
Залишивши після себе величезну купу запитань, Гівіль з блискавичною швидкістю зник із села.
Селяни, перебуваючи в повній розгубленості від череди абсолютно незрозумілих подій, вирішили збудувати вівтар для поклоніння Богині.
.
.
.
(П.П Ля прикол...)
.
[Підпишіться на мій ТГ-Канал, щоб дізнаватись про вихід нових розділів та іншу інформацію: https://t.me/Cactus_Paradise_novel_manga]