Побічна історія - «Медовий місяць» ① (Напередодні)
―――― ――――
Примітка автора:
Цього разу буде складний для читання текст.
Це візуалізація того, що відбувається в голові Рейни, тому поставитеся до цього з розумінням.
―――― ――――
Клаель і Рейна одружилися.
Вони зіграли весілля в містечку Егбел, почали жити разом, разом їли й приймали ванну.
Подружнє життя у них теж було відповідним... Ні, це брехня.
Клаель робив це з неабиякою пристрастю, сповна задовольняючи всі бажання Рейни.
— ～～～～♪♡♪♡♪♡♪♡♪♡
І ось одного такого дня.
Рейна, виспівуючи дивовижно солодкавий мотив, розглядала свою ліву руку у вітальні.
Шкіра Рейни була білою. Прозоро-білою, немов незайманий свіжий сніг.
Нігті були красивого рожевого кольору, і самі по собі її витончені білі пальці виглядали як витвір мистецтва... Але Рейна зовсім не милувалася цією частиною свого тіла.
Те, на що вона так радісно дивилася, було кільцем, одягненим на безіменний палець лівої руки.
— ～～～～♪♡♪♡♪♡♪♡♪♡
(Їй це справді так подобається... Хоча річ і не така вже й дорога...)
Дивлячись на таку Рейну з боку, Клаель тихо зітхнув.
Те, на що дивилася Рейна — обручка, яку їй подарував Клаель.
У цьому світі також існувала культура дарувати обручки на заручини та весілля.
Перстень, який носила Рейна — подарунок із весільної церемонії... Клаель купив його, витративши всі свої заощадження, які накопичив за часи роботи вчителем.
На пальці Клаеля було точно таке саме кільце. Тобто, це була парна обручка.
— Ой, Клаель♪♡ Я збираюся заварити чай, Клаель теж будете пити?♡♪♡
— А, е-е... Так, я буду.
— Я зараз усе приготую♪♡♪♡♪ Зачекай хвилинку, будь ласкаっ♡♪♡♡♪♡♪
Рейна радісно, бадьоро, солодко й у чудовому настрої защебетала та почала готувати чай.
Якби ці слова можна було візуалізувати у вигляді тексту, то мова Рейни була б просто переповнена символами «♪» та «♡», і читати це було б справді важко.
— ～～～～♪♡♪♡♪♡♪♡♪♡
(Відколи ми одружилися, вона за найменшої нагоди розглядає цей перстень... Коли бачиш, як вона радіє, розумієш, що бути її чоловіком — це справжнє щастя.)
Невпинно, наче найбільший скарб... І насправді для Рейни це й був найцінніший скарб.
Рейна так береже цю обручку... Чи не міг би він як чоловік зробити для неї ще щось?
— А...
І тут Клаель усвідомив, що забув про дещо дуже важливе для подружнього життя.
Від самого весілля події розгорталися зі стрімкістю буревію.
Їх вітали найрізноманітніші люди, можновладці зі столиці благали їх жити у столичному місті, а не в Егбелі, а вони відмовлялися. Доводилося налагоджувати зв'язки й вибачатися перед усіма. Паралельно з цим доводилося виконувати священні обов'язки у храмі Егбела.
До того ж щоночі Рейна вимагала від нього пестощів, змушуючи його виснажувати тіло й дух у божевільному й метушливому ритмі життя.
Через усе це... він геть забув про одну важливу подію для молодят.
(От халепа... Як це я так проґавив...)
— Клаель♡ Щось сталося?♪♡
Рейна поставила чай на стіл.
Від янтарної рідини разом із парою піднімався багатий і солодкий аромат.
Пахло так, ніби туди щедро додали меду. Напевно, це була солодка-пресолодка любов Рейни.
(Ні... Ще не пізно. У суспільстві цей період усе ще вважається медовим місяцем. Навіть якщо я скажу це зараз, це не виглядатиме дивно...)
Клаель навіть не торкнувся чаю, а натомість сковтнув слину й повернувся до Рейни, яка стояла поруч із здивованим обличчям.
— Рейно.
— Так, що таке?♪♡♪♡
— Може, поїдемо в медовий...
— Поїдемо-о-оっっっ♪♡♪♡♪♡♪♡♪♡!!!
— Вау!?
Перш ніж Клаель встиг договорити, Рейна подалася вперед і закричала.
Стіл з гуркотом хитнувся, і в чашці чаю пішли великі хвилі.
— Поїдемо! У медовий місяць з Клаелем... Я дуже хочу поїхатиっ!!!♪♡♪♡♪♡♪♡♪♡♪♡♪♡♪♡♪♡♪♡♪♡♪♡♪♡♪♡♪♡♪♡♪♡♪♡♪♡♪♡♪♡♪♡♪♡♪♡♪♡♪♡♪♡♪♡♪♡♪♡♪♡♪♡♪♡♪♡♪♡♪♡♪♡♪♡♪♡♪♡
— А... Ну, зрозуміло. Тоді поїдемо...
Рейна наблизилася до нього, широко розплющивши очі.
З її слів у повітря вилітали й кружляли в танці невидимі символи «♪» та «♡».
Клаель був повністю приголомшений цим напором і ледве вичавив із себе слова.
Судячи з такої реакції, можливо, Рейна теж чекала на медовий місяць?
Вона весь цей час чекала, поки Клаель сам заговорить про це?
(Я вчинив недобре... Натомість я повинен зробити наш медовий місяць якомога пишнішим...)
— Ну що ж... Тоді я все влаштую. Для початку давай разом сплануємо, куди ми поїдемо...
— Так!!!!!♪♡♪♡♪♡♪♡♪♡♪♡♪♡♪♡♪♡♪♡♪♡♪♡♪♡♪♡♪♡♪♡♪♡♪♡♪♡♪♡♪♡♪♡♪♡♪♡♪♡♪♡♪♡♪♡♪♡♪♡♪♡♪♡♪♡♪♡♪♡♪♡♪♡♪♡♪♡♪♡
(Як би це сказати... Вибач, Рейно, і вибачте всі інші, добре?..)
Якби хтось сторонній спостерігав за цією сценою згори, цей текст точно здався б йому важким для читання.
Клаель подумки тихо попросив вибачення перед Рейною, яка була тут, і перед кимось ще, кого тут не було.
.
.
.
(П.П Ля, смішно, автор в кінці типу перед нами вибачається хд.)
.
[Підпишіться на мій ТГ-Канал, щоб дізнаватись про вихід нових розділів та іншу інформацію: https://t.me/Cactus_Paradise_novel_manga]