Побічна історія - Дівчина, яка закохалася в священника (3)
— Уух... Клаель...
Еріка Джермі ридала, уткнувшись обличчям у стіл.
Жінка, чиє серце було розбите.
Це була сумна доля жінки, яка колись закохалася в Клаеля Бірна, чоловіка Святої, і зазнала поразки.
— Ну... досить вже вам, пані Еріко.
— Похмуро. Випивка стає несмачною.
Двоє давніх супутниць висловили свої докори Еріці, яка гірко плакала.
Маг Тіна... зріла красуня з пишним тілом.
Злодійка Кітті... миловидна дівчина з дитячою статурою та бідною мімікою.
Обидві засновниці «Мечів Феї» легенько поплескували Еріку по спині, промовляючи слова.
— Щодо священника Клаеля, тут вже нічого не поробиш... адже ви, пані Еріко, постійно пасли задніх.
— Боягузка. Сама винувати.
Це було схоже на втішання, але насправді звучало як сувора оцінка, що скидала в прірву.
І це не дивно.
Еріка була закохана в Клаеля ще зі шкільних років, але відповідальність за те, чому це не переросло в щось більше, лежала саме на ній.
Еріка була недосвідченою та сором'язливою. Якщо казати прямо — вона була боягузкою.
Вона спілкувалася з Клаелем ще зі шкільних років, і в неї було безліч шансів здобути його.
Вона могла зізнатися йому в коханні під час випускного, могла запропонувати зустрічатися ще під час навчання.
Навіть після випуску був спосіб підтримувати зв'язок через листи... але Еріка не обрала жоден із цих шляхів.
Вона боялася, що їхні стосунки зміняться.
Боялася бути відкинутою.
Через такі жалюгідні думки вона постійно відкладала це питання, і в результаті Клаель одружився з іншою жінкою.
— Ауу... Не кажіть таких жорстоких слів. Це ж було неминуче-е-е...
Еріка закричала, піддавшись сп'янінню.
Інші супутниці здивовано подивилися на неї, але одразу ж на їхніх обличчях з'явився вираз: "Знову вона за своє...".
— Та цей Клаель справжній сухар! Я ж робила перші кроки, а він ніяк не реагував, і взагалі не було схоже, щоб його цікавили дівчата!
Це твердження відповідало дійсності.
Завдяки спогадам із минулого життя, Клаель мав вищий ментальний вік, ніж його реальний, і якщо казати грубо, у ньому була якась "байдужість".
Він не був такий агресивний, як інші хлопці його віку, і залишався спокійним... що також робило його привабливим.
— А-а... священник Клаель і справді був таким. Саме тому потрібно було діяти так само активно, як пані Свята.
— Уг...
Від зауваження Тіни Еріка замовкла.
Це також було правдою.
Його суперниця, Рейна Лорел, пішла в рішучий наступ на Клаеля, повністю відрізавши шляхи для відступу й протиснувши своє до кінця.
Можливо... якби в Еріки була хоча б половина цієї рішучості, результат її кохання був би іншим.
— ...Я знаю. Знаю, яка я жалюгідна.
Голосом, тихим наче крапля дощу, що впала на землю, видавила з себе Еріка.
— І все ж, мені було страшно... Я боялася, що Клаель зненавидить мене. Боялася, що він мене відкине. Через це я й програла... Я це знаю...
Це був тихий, слабкий і сумний голос.
Важко було повірити, що це була та сама жінка, яка зрізала величезним мечем туші монстрів.
— П-а-н-і Е-р-і-к-о! Чого це ви так зажурилися-а?
Проте... знайшлася дівчина, яка обійняла таку Еріку ззаду.
Це була струнка дівчина з золотистим хвостиком, що розгойдувався від її рухів.
— Меріла...
Еріка назвала її ім'я.
Дівчина, яка так дружно її обійняла, була новим членом «Мечі Феї», що приєдналася лише два місяці тому.
Меріла Райот.
Вік — шістнадцять років. Яскрава красуня з виразним золотавим волоссям та веселим характером.
Її роль як авантюристки — ближній атакуючий бій, що спеціалізується на тактиці удар-відступ-удар.
Вона була швидкісним воїном, що розсікав ворогів двома мечами.
— Та навіщо вам ті чоловіки! У вас же є ми!
— _Посмішка!_ — з широкою посмішкою на все обличчя вигукнула Меріла.
Посмішка, схожа на сонце, розвіяла похмуру атмосферу.
— Меріла... і то правда...
Підбадьорена молодшою супутницею, Еріка глибоко кивнула.
— І то правда! Ми ж авантюристки. Будемо перемагати монстрів і жити роботою!
— Ува-а-а...
— Хух...
Дивлячись на Еріку, яка закричала з відчаю, Тіна й Кітті зробили здивовані обличчя.
Як ви вже здогадалися, це взагалі не вирішило жодної проблеми.
Вона просто відвертала очі від реальності свого розбитого серця.
— Ну, гадаю, з цим нічого не поробиш...
— Вона повторить це знову. Бо вона боягузка.
Так... люди, які не роблять висновків, нічого не навчаються.
Цікаво, чи зможе Еріка скористатися цим досвідом поразки, коли знайде нове кохання?
— Ось це правильний настрій! Давайте постараємося, пані Еріко!
— Гей-гей, о-о-о!
Вигукнувши це, Еріка одним махом перехилила келих із випивкою.
Заливши міцний алкоголь глибоко в горло, вона видала: "Пфу-а-а!".
Хоч її серце й було розбите... вона, так чи інакше, виглядала досить бадьорою.
Чи завітає нове кохання до дівчини, яка вирішила шукати щастя окремо від Клаеля та Рейни?
Це відомо лише Богині на небесах.
.
.
.
(П.П Жаль автор не зробив так, щоб Еріка увірвалась п'яною до Клаеля з Рейною, і не висказала свої почуття, після чого Рейна обдумала б це, і вирішила б щоб Еріка стала другою дружиною, це був би чудовий фінал для Еріки, но судячи з того що бачу, автор вирішив Еріку віддати якомусь фіг пойми персонажу. Ну що можу сказати, якщо проду продовжить писати, дізнаємось хто стане її чоловіком, но я б хотів щоб автор зробив такий мув про котрий я написав.)
.
[Підпишіться на мій ТГ-Канал, щоб дізнаватись про вихід нових розділів та іншу інформацію: https://t.me/Cactus_Paradise_novel_manga]