Побічна історія - Молодята Рейна і Клаель. (5)
— М-н-н...
Коли надворі вже ледь починало світати, Рейна повільно розплющила очі. Близько хвилини вона ще ніжилася в напівдрімоті, плаваючи між сном і реальністю. Проте як тільки до неї дійшло відчуття тепла від чоловічого тіла поруч, її бездоганне, витончене обличчя миттєво розпливлося в щасливій посмішці.
— Клаелю... ♡
Зовсім поруч, у тому самому ліжку, міцно спав Клаель. Вони спали в одному ліжку ще з самого дитинства, коли були зовсім малими, але зараз усе кардинально змінилося. Головна відмінність полягала в тому, що тепер на них не було жодної нитки одягу, і вони торкалися один одного оголеною, гарячою шкірою.
І в цьому не було нічого дивного. Рейна і Клаель тепер чоловік і дружина. Вони дали священну клятву бути разом, допоки смерть не розлучить їх.
— ♪♪♪♪♪
Рейна навіть не думала так просто вставати. Вона мило притулилася ближче й ніжно вткнулася обличчям у широкі груди Клаеля. Пахло її найкоханішим чоловіком у світі. Під ковдрою їхнє тілесне тепло змішалося в одне ціле, а шкіра все ще була злегка вологою від нічного поту. Це, звісно, був далеко не перший їхній досвід, і після весілля вони зливалися в палких обіймах ледь не щоночі... і все одно, кожного ранку Рейну накривало такою неймовірною хвилею ейфорії, що серце готове було вистрибнути з грудей.
— Ха-а-а... Яке ж це щастя. Я неймовірно щаслива... ♡
Як тільки Рейна радісно прошепотіла ці слова, її божественна мана автоматично зреагувала на емоції й почала стрімко розливатися по всій спальні. Зі стелі немов сніг, знову полетіло біле пухнасте пір'я, а з дерев'яної підлоги за лічені секунди проросли сотні яскравих квітів, утворивши живий різнокольоровий килим. Ба більше, прямо посеред кімнати матеріалізувалася справжня райдуга, забарвлюючи стіни та шибки вікон у сім яскравих кольорів...
— М-н-н... гх...
— Ой, лишенько... Тільки не це...
Рейна швидко перекрила потік магії. Клаель незадоволено заворочався уві сні, і вона ледь не розбудила його своїми спецефектами. Як «Свята», вона мала унікальну здатність конвертувати почуття любові та абсолютного щастя в чисту божественну силу. Відтоді як вони побралися, дива навколо відбувалися в режимі нон-стоп. Звісно, ні Рейна, ні Клаель навіть не здогадувалися... але щоразу, коли вони вночі запекло кохалися, над дахом Храму спалахувало справжнє північне сяйво, через що сусідські матусі вранці проводжали їх дуже двозначними й теплими поглядами, тихо шепочучи: «Охо-хо, а молодята сьогодні знову дали жару».
— Хі-хі... ♡
Цього разу Рейна діяла максимально обережно, аби більше не спричинити ніяких аномалій. Вона продовжувала лащитися до Клаеля: вдихала його запах, ніжно терлася щокою об його плече, переплітала свої пальці з його долонею, міцно стискаючи руку, і неймовірно заворожено розглядала кожну рису його сонного обличчя. Цей ранковий ритуал приносив їй неймовірне задоволення.
— Оп-ля, і отак ще♪
— Ух...
Не будемо вдаватися в неймовірно інтимні подробиці, але вона також дозволяла собі легкі пустощі, діючи максимально тихо, аби чоловік не прокинувся. Десь легенько торкнеться, десь поцілує, десь грайливо помацає його руки чи деякі інші... дуже цікаві місця. Зрештою, «Свята» — теж людина, звичайна молода дівчина. У неї були абсолютно нормальні дівочі потреби, тому вона з величезним задоволенням, тихенько й ніжно бавилася зі своїм чоловіком, отримуючи масу задоволення від процесу.
— Ой... Уже час.
Поки вона цим займалася, крізь щілину в шторах пробився перший промінь ранкового світла. Треба було зціпити зуби, вставати і йти готувати сніданок.
— Ну що за катування... Коли я поруч із Клаелем, час летить дуже непомітно.
Рейна з явним неохочим виглядом нарешті відкинула ковдру й почала повільно вилізати з ліжка.
— Мі-кю-ю-ю-ю-у! ♡
Але вже наступної миті вона з якимось абсолютно чудернацьким звуком знову рибкою пригнула назад у ліжко, міцно вчепившись руками в груди Клаеля. Схоже, дівчині катастрофічно не вистачило часу на обійми. Вона щосили притулилася до нього, знову радісно тершись щокою об його тіло.
— Е-а... М-н-н... Що, вже ранок... ?
Від таких активних маневрів, Клаель, звісно, зрештою не витримав і почав розплющувати очі.
— О блага заступнице, подаруй невинній душі спокійний та глибокий сон... «Свята овечка»!
— Н-н-г... ?
— Хі-хі-хі... Поспи, будь ласка, ще трішечки, мій любий... ♡
Проте Рейна зреагувала миттєво. Не втрачаючи ні секунди, вона застосувала на нього божественне закляття. Потужна магія сну миттєво відправила Клаеля назад у царство Морфея. Це було елітне заклиння глибокого сну: воно вішало на ціль статус «сон», але натомість повністю відновлювало шкалу здоров'я та бадьорості. Тепер він найближчим часом не прокинеться.
— Клаель, Клаель, Клаель... ♡♡♡♡♡♡
І ось — настав час для офіційної додаткової хвилини щастя. Рейна знову залізла під ковдру, міцно обійняла свого сонного чоловіка й почала насолоджуватися кожною хвилиною цього солодкого ранку.
Зрештою, з ліжка Рейна виповзла лише через тридцять хвилин. Через це вона дуже запізнилася з підйомом, а Клаель, який через дію магії теж проспав набагато довше звичайного, потім весь день ходив по святилищу, розгублено чухав потилицю й ніяк не міг зрозуміти: «І як це мене так примудрилося сьогодні вирубити?».
.
.
.
(П.П На даний момент це остання побічна історія що є в оригіналі, якщо з'являться ще якісь, я їх перекладу і опублікую, не забувайте завіти в ТГ канал, щоб дізнаватись заздалегіть новини що до перекладу і тд, посилання є в описі команди...)