Побічна історія - Молодята Рейна і Клаель. (1)
— Ого... Оце так квіткове шоу сьогодні. Цього разу сакура, чи що?...
Клаель штовхнув двері, визирнув на вулицю й мимоволі криво посміхнувся.
Подвір’я святилища потопало в розкішному, буйному цвітінні. На землі, де ще місяць тому не росло ні єдиної бур'янинки, тепер височіло кілька дерев заввишки з дорослу людину, і всі вони були повністю вкриті пишними квітами. Це був сакуровий цвіт. Буйство біло-рожевих пелюсток миттєво змусило згадати про Японію з минулого життя.
— Ну що ж... Пора братися до роботи.
Клаель солодко потягнувся, збираючи волю в кулак.
Останнім часом у цьому Храмі міста Егбел аномальні дива відбувалися без зупину. То на подвір’ї раптом розпускалися квіти, які ніхто ніколи не саджав, то посеред ясного неба без жодного дощу з'являлася велетенська веселка, то взагалі зі стелі лавиною сипалося біле пухнасте пір'я, наче справжній снігопад. Усе це беззаперечно не було звичайними природними явищами. Це були чисті дива, викликані чиєюсь конкретною магічною силою.
— Клаелю, сніданок уже готовий! ♡
Із-за спини Клаеля, підв'язана кухонним фартухом, визирнула неймовірна красуня. Розкішне сріблясто-біле волосся, що хвилями спадало на плечі. Великі нефритові очиці, схожі на дорогоцінне каміння. Ніжна гладка шкіра, що нагадувала свіжий перший сніг, та ідеальні пропорції обличчя — бездоганний шедевр, створений руками самої Богині.
«Свята» та головна героїня отоме-гри «За межами райдужного сяйва», Рейна Лорел... а от і ні.
— Ой... Я знову переплутала. Не Клаель, а мій коханий чоловік... ♡
Дівчина сором'язливо нахилила голову, а її щічки миттєво розквітли кольором яскравих пишних троянд.
Вона вже давно не носила прізвище Лорел. Справжнє ім'я цієї красуні, яка зараз ніяковіла поруч із ним — Рейна Бірн. Вона була не просто «Святою», вона була законною дружиною Клаеля.
Рівно місяць тому Клаель та Рейна зіграли весілля. Тут, у місті Егбел, у цьому самому святилищі. Отримавши благословення від близьких друзів, містян та перших осіб держави, вони офіційно стали чоловіком і дружиною.
Після церемонії молодята залишилися жити в Храмі Егбела. Його Величність Король та Кардинал Великого Храму наполегливо вимагали, аби для них звели розкішний маєток у столиці, де б вони й оселилися, але для цієї парочки найзатишнішим та найріднішим місцем усе одно залишалося це старе скромне святилище. Зрештою, їм дозволили жити тут за умови, що вони регулярно відвідуватимуть Великий Храм у столиці.
— Моя дружина сьогодні знову світиться від щастя... Ну, це ж неймовірно чудово, — тихо пробурмотів Клаель.
Відтоді як вони побралися, Рейна штампувала надприродні явища наче на конвеєрі. Як «Свята», вона отримувала неймовірний баф від сили кохання. Після весілля її внутрішня мана збільшилася в стократ і тепер буквально била через край, виливаючись у випадкові дива навколо святилища.
— Ну ж бо, сідай швидше. Їж досхочу! ♡♡♡
Коли вони пройшли до їдальні, Рейна радісно розвела руки в боки, а навколо її голови матеріалізувалися рожеві сердечка.
Попри те, що надворі був лише ранок, стіл буквально ломився від кількості страв. Салат із різнокольорових свіжих овочів, скрембл, товсті шматки смаженого бекону, шинка, сосиски, пишний омлет, картопля фрі, запечений лосось, охолоджений тофу, гарнір із зелені, мінікрокети, а також три види супів на вибір — консоме, кукурудзяний та цибулевий. На додачу до цього — свіжий рис, духмяний хліб і гора різноманітних фруктів на десерт. Цей шведський стіл більше нагадував елітний ранковий фуршет у п'ятизірковому готелі, де кожна тарілка ледь поміщалася на скатертині.
— Ого... Ну сьогодні бенкет так бенкет.
— Так! Я прокинулася дуже рано, аби приготувати все це спеціально для мого Клаеля! ♡♡♡
В очах Рейни буквально спалахнули сердечка, а голос звучав неймовірно весело й бадьоро. Хоч як би рано вона не встала, таку купу їжі самотужки приготувати за кілька годин було просто неможливо... Клаель кинув швидкий погляд у бік кухні й одразу все зрозумів. Там, у кухарських ковпаках, випнувши груди в гордих позах, стояли велетенські плюшеві іграшки ведмедя, кота й китоголова. Вони дивилися на нього з таким виглядом, наче вимагали похвали — очевидно, саме ця банда й була головними тіньовими шеф-кухарями сьогоднішнього сніданку.
(Виглядає неймовірно апетитно... але ж, це триває щодня. Невже всі молодята так харчуються?)
— Ха-ха... Сніданок просто неперевершений, але якщо я так їстиму щоранку, то напевно розтовстію...
— Розтовстієш?...
Клаель видавив із себе сухий смішок, а Рейна від подиву грайливо схилила голову набік. Якщо подумати... для Рейни поняття «потовстішати» взагалі не існувало. Скільки б вона не їла, її фігура залишалася ідеальною, а всі надлишкові калорії просто поверталися назад у землю у вигляді божественного благословення для врожаю.
— Якщо Клаель набере вагу, це ж буде так мило! ♡ Знаєш, я думаю, так буде навіть краще... ♡♡♡♡♡!
— Ой, благаю, тільки не це. І взагалі, у тебе там знову ефекти полетіли.
Клаель обережно притримав Рейну, навколо голови якої вилітали рожеві магічні сердечка, і нарешті сів за стіл.
— Ну, тоді смачного.
— Смачного... ♡♡♡♡♡ Люблю♡
Вони сіли один навпроти одного й почали снідати. Надворі ранок, але Рейна навіть не думала стримувати свої емоції, весело засипаючи простір магічними знаками кохання. Минув уже цілий місяць після весілля, але цей шквал почуттів і не думав вщухати — Клаелю навіть здавалося, що її любов стає настільки потужною, що скоро почне завдавати фізичної шкоди довкіллю.
(Ну, рано чи пізно вона ж має заспокоїтися. Точно заспокоїться... Правда ж?)
Злегка побоюючись цього занадто солодкого майбутнього, від якого вже зараз починала боліти печінка, Клаель підніс ложку до рота й зробив перший ковток супу.
.
.
.
(П.П Ахаххахах)