Розділ 341
-Вітаю, містере Клаель. Насолоджуєтесь балом?
-!
Клаель, який досі блукав у власних думках, підвів голову, почувши, що до нього звертаються. Перед ним стояв Ерік Сейнкл. Центральна фігура серед романтичних персонажів та кронпринц цієї держави. Поруч з Еріком стояла прекрасна дівчина з розкішним золотавим волоссям — його наречена, Морква Лорел.
-Ерік... Ваша Високосте?
-Чому ваш голос так дивно здригнувся?
-Та ні, просто...
Погляд Клаеля намертво прикувало до верхівки принца. Голова Еріка. Розкішне афро у формі броколі, яке мало б там красуватися, безслідно зникло. Його волосся тепер було ідеально рівним — точнісінько як на офіційних ілюстраціях з оригінальної гри.
-Моя зачіска? А... батьк наказали мені бодай на час балу вирівняти це неподобство. Хоча особисто мені та пишна шевелюра цілком подобалася.
-О-ось воно як...
-До речі, а де Рейна? Я був упевнений, що ви прийдете разом...
-А... вона ще не прибула. Схоже, у неї зараз затяжна розмова з Його Величністю Королем.
У бенкетній залі Рейни дійсно не було видно. Вона перебувала на аудієнції у правителя, тому суттєво затримувалася з виходом.
-А, зрозуміло. Ну, тут нічого не вдієш.
Спокійно зауважив Ерік.
Реакція принца виявилася куди більш стриманою, ніж очікувалося. Клаель думав, що той знову почне істерично бідкатися через Рейну, але, схоже, хлопець тримався цілком адекватно.
-Ви виглядаєте спантеличеним. Невже подумали, що я досі закоханий в Рейну?
-Ну, ем, як би так сказати...
-Ха-ха-ха, цілком справедливо. Донедавна я й справді бігав за нею настільки фанатично, що це навіть трохи лякало.
Ерік слабко розреготався, явно іронізуючи з самого себе.
-Мабуть, я був закоханий не стільки в неї як в особу, скільки в сам величний статус «Святої». Я не бачив у «Рейні Лорел» звичайну дівчину, для мене вона була суто втіленням «Святої Рейни». Але... у вашому випадку все інакше, так?
-Я...
-Та годі вам, все гаразд. Я все чудово розумію.
Ерік з розумінням хитнув головою.
-Я остаточно усвідомив це під час битви з Королем Демонів. Там немає жодної шпаринки, куди б я міг вклинитися. Взагалі-то, її ніколи й не було, від самого початку.
-Ваша Високосте Еріку...
-Я теж нарешті переріс період наївного хлопчиська й вирішив бути щирим із тією жінкою, яка погодилася розділити свій життєвий шлях із таким, як я.
-...Міс Морква Лорел.
Золотоволоса Морква, яка весь цей час тихо стояла поруч з Еріком, лагідно посміхнулася. Граціозна, чиста посмішка. Наче біла лілія.
-...А з цим хлопцем точно все буде нормально?
-Містере Клаель!!?
-Ой, перепрошую...
Останні слова зірвалися з його губ абсолютно несвідомо. Це було нетактовно й зухвало щодо майбутнього короля. Ерік теж явно не очікував такого, тож уся його королівська велич миттєво тріснула по швам.
(Ні, ну а що? Будь-хто на моєму місці подумав би те саме, хіба ні?)
Враховуючи всю попередню поведінку Еріка, такий коментар напрошувався сам собою. Бігати всю дорогу за Рейною, а після того як йго жорстоко відшили, раптом як ні в чому не бувало повернутися до нареченої — хіба це не виглядає так, наче він тримав її за запасний варіант?
(Одружуватися на власній нареченій як на втішному призі після того, як тебе з тріском кинула Рейна — це ж відверта неповага до дівчини...)
-Ну, взагалі-то так. Я чудово усвідомлюю, що довгий час мене тримали за порожнє місце.
М'яко посміхаючись, відповіла Морква на німе запитання Клаеля.
-Я б ні за що не змирилася з цим, якби моєю суперницею була якась інша дівчина, але проти Рейни в моїй душі не виникає жодної краплі образи. Було б дивно, якби Ерік не закохався в неї без тями.
-А... ось воно як?
-Більше того, завдяки цій історії я отримала компромат на Еріка, тож наше сімейне життя обіцяє бути вельми гармонійним. Я збираюся за будь-якої зручної нагоди лагідно шепотіти йому на вухо: «Я вийшла за тебе суто з жалості, хоча взагалі-то не дуже й хотіла».
-Угх... кхм...
Ерік скривився так, наче йому щойно з розмаху наступили на найболючіший мозоль. Якщо заплющити очі на його колишні залицяння до Рейни, Ерік загалом був ідеальною партією. Тож серед аристократії існувала чітка думка: замість того, щоб нерозважливо розривати заручини, значно вигідніше було прибрати принца до рук і міцно тримати під своїм контролем.
-Н-ну, в такому разі...
-Так, що тут скажеш... щастя вам обом.
З дещо натягнутим виразом обличчя, Ерік поспіхом повів Моркву далі, забираючись подалі від Клаеля. Він на ходу повернув собі королівську стриманість, ввічливо киваючи іншим гостям балу.
-Його Величність Король, Її Величність Королева та вельмишановна «Свята Рейна Лорел»!
-!
У цей момент розпорядник балу, який стояв біля самого входу до зали, піднесено й гучно оголосив про прибуття головних осіб. Гості, які досі весело розмовляли й пили вино, як один синхронно повернулися в бік дверей і шанобливо схилили голови.
"............!"
Масивні двері зали повільно відчинилися. Його Величність Король Олександр Сейнкл, Її Величність Королева Ізабель Сейнкл... і слідом за ними увійшла Рейна.
-Рейно...!
Трохи піднявши погляд, поки інші тримали голови опущеними, Клаель просто затамував подих від цього видовища. Рейна була вбрана в розкішну білосніжну сукню. Головна героїня цього всесвіту. Володарка янгольської краси, яка зараз сяяла яскравіше за будь-яку зірку в цій кімнаті. Вона повільно оглядала поглядом незліченних гостей бенкету, і щойно знайшла того, кого шукала, щиро й тепло посміхнулася прямо Клаелю.
.
.
.
(П.П Ляяяя, як же Морква тролить Еріка, ахахахха.)