Розділ 339
І ось, «Свята», що пробудила свої сили, знищила Короля Демонів.
Одним-єдиним ударом, завданим Рейною, Король Демонів Рава Анґра був знищений без сліду. Не запечатаний, а саме знищений. Він повністю припинив своє існування в цьому світі. Що сталося з його душею після того, як вона втратила своє тіло — невідомо. Чи зникла вона разом із ним, чи, звільнившись від тягаря ненависті й злоби до людства, змогла повернутися до сторони Богині? Це було питанням, відповідь на яке знає лише сам Богиня.
Щасливий фінал. Зло було подолано, і в світ прийшов мир.
Якийсь розчаровуючий фінал... Якщо подумати, все завершилося якось занадто буденно, навіть без нормальної фінальної битви. Романтичні персонажі та інші товариші билися просто блискуче, але, зрештою, майже всю справу самотужки завершила Рейна. Чи можна сказати, що Клаель теж зробив свій внесок? Ну, він забезпечував підтримку, але, чесно кажучи, сумнівів не було: вони б здобули перемогу навіть без допомоги Клаеля.
Образ прекрасної дорослої Рейни, яка щойно пробудила свої сили, міцно вкарбувався в пам'ять. Клаель, напевно, не зможе забути цей вигляд до кінця свого життя.
Що ж... далі почалися наслідки.
По-перше, щодо Маріанни Ліатрі, фінального боса гри. Маріанна була поглинута Королем Демонів, але... якщо підсумувати, вона залишилася живою. Серед залишків Короля Демонів, який перетворився на попіл, знайшли оголену Маріанну, яку взяли під варту під приводом захисту. Тимчасово її кинули в камеру й почали допитувати, але... вона втратила пам'ять, забувши події останніх кількох років.
Вона викреслила з пам'яті той період, коли була пробуджена як аватар Короля Демонів. Хоч вона й пам'ятала свою особистість як доньки родини Ліатрі, та часи проведені зі своєю сім'єю, вона взагалі не мала жодного спогаду про те, що діяла як підлегла Короля Демонів. Питання про те, як вчинити з Маріанною, стало справжнім головним болем навіть для самого короля, але... врешті-решт, усе вирішилося тим, що її офіційно визнали «жертвою, якою маніпулював Король Демонів». Вона мала повернутися до свого маєтку на період реабілітації, але її зарахування до Королівської Академії залишилося в силі. Щойно стан її здоров'я відновиться, вона, ймовірно, повернеться до навчання.
У певному сенсі, більш трагічним видався випадок із Забелем Лорел. Забель, син герцогського роду Лорел і зведений брат Рейни. Позбавлений права на спадок за злочин у вигляді спроби нападу на Рейну, він був використаний як жертва для відродження Короля Демонів, і з нього викачали чимало крові. Попри те, що він втратив майже смертельну кількість крові, Забель вижив. Чи то Маріанна несвідомо стрималася, чи то йому просто пощастило в нещасті.
Однак... на жаль, без наслідків не обійшлося. Через масивну крововтрату та дію чарів, які наклала Маріанна, у нього виникли незворотні пошкодження мозку, і він перетворився на людину, яка не може жити без сторонньої допомоги. Він став найбільшою жертвою цього інциденту, але... навіть тут знайшовся промінь надії. Побачивши свого сина, який змарнів і зів'яв, наче мертве дерево, батьківське серце герцога Лорел все ж трохи відтануло. Забеля, якого мали довічно ув'язнити в глухому прикордонному краї, повернули додому, і хоч він і перебував під постійним наглядом, йому дозволили жити у флігелі герцогського маєтку. Хоч його тіло й стало занадто слабким для самостійного пересування, він зможе спокійно доживати свій вік під дбайливим доглядом та турботою.
Далі — про повоєнні справи. Якщо озирнутися назад після завершення битви, збитки виявилися значно меншими, ніж очікувалося. Міста біля «Гробниці Короля Демонів-Боговбивць» поринули в хаос, але завдяки ранньому вирішенню конфлікту, кількість жертв вдалося звести до мінімуму. Якби події розвивалися за сценарієм гри, серед солдатів, які стримували монстрів, неминуче були б втрати, але, як не дивно, не загинула жодна людина. Тими, хто зменшив кількість смертей, були викладачі Королівської Академії Юрій Канеста та Біг Рок, а також Альберт Амлет, Шура Хайзен та інші здібні студенти.
І, перш за все, найбільшу допомогу зробили дії Гівіля, священника на заміну з Егбела. Гівіль, який еволюціонував завдяки благословенню Богині, діяв на полі бою наче справжнє божество з трьома обличчями та шістьма руками, знищуючи монстрів групами. Наприкінці він навіть потрапив під дружній вогонь через непорозуміння, але... після того, як усе з'ясувалося, його почали надзвичайно високо цінувати. Здається, у Великому Храмі навіть велися розмови про те, щоб канонізувати Гівіля як «Святого Покровителя Битви».
Ось так основний сценарій «За межами райдужного сяйва» був успішно завершений. Вплив Короля Демонів зник, загроза з боку монстрів мала піти на спад, і безліч людей нарешті змогли зануритися в радість та щастя.
А потім... через місяць. Відбувся грандіозний бал на честь перемоги над Королем Демонів.