Розділ 338
Простір вибухнув сліпучим світлом. Маючи за центр Рейну та Клаеля, чисте божественне сяйво хлинуло в усі боки з такою силою, наче прямо посеред зали народилася зірка.
-!
Клаель інстинктивно приготувався до найгіршого, але це світло виявилося неймовірно теплим, і як не дивно, воно взагалі не сліпило очі.
-Ааах...!?
-Ре... Рейно! Священний спалах!?
-Що за бісовщина коїться... що це за світло взагалі таке...!?
Ерік та інші хлопці, які досі запекло билися з Королем Демонів, здивовано закричали, коли кімнату раптово залило цим сяйвом. Чи то через те, що вони були повністю зосереджені на фінальному босі, чи то через те, що навколо закоханих непомітно для всіх виріс потужний бар'єр... але вони, схоже, навіть не підозрювали, що Клаель із Рейною щойно кружляли в романтичному танці, абсолютно ігноруючи існування Короля Демонів.
-Ґууууу...!
З пащі Короля Демонів вирвався глухий, здавлений звук. В очах монстра, який до цього моменту лише хаотично й бездумно лютував, уперше прокинулося щось схоже на справжні емоції. Настороженість та первісний страх. Тікаючи від цього пекучого божественного світла, він злякано відступив на один крок, а потім і на другий.
-Рейно...!
За кілька секунд спалах нарешті згас. І з цього згасаючого сяйва постала... судячи з усього, Рейна.
Вона була вбрана в білосніжні шати, а за її спиною велично розправилися три пари білих янгольських крил — загалом шість. Над головою яскраво палало глянцевий німб. Сяйво, що виривалося з її спини, утворювало в повітрі ідеальне кільце райдужного кольору. Сріблясто-біле волосся дівчини тепер забарвилося в розкішне золотаве світло, а сама вона виглядала так, наче подорослішала на кілька років порівняно з тією Рейною, яку знав Клаель, набувши значно дорослішої й довершеної форми.
Прекрасна жінка, яка за віком тепер здавалася майже однолітком Клаеля... вона все ще зберігала риси своєї колишньої зовнішності, але водночас виглядала як абсолютно інша людина.
(Богиня...?)
Так, її теперішній образ безперечно належав справжній Богині. Клаель так і застиг на місці, наче прикований до землі, витріщивши очі від абсолютного шоку.
-Це я, Клаелю.
Щойно їхні погляди перетнулися, Богиня розпливлася в широкій, лагідній посмішці. І лише за цією сяючою, дещо сором'язливою усмішкою він нарешті остаточно впізнав у ній Рейну.
-Ре, Рейно... ця подоба...
-Я справді дуже змінилася, так? Любов Клаеля піднесла мене до цього рівня.
Рейна грайливо розвела руки в боки, наче вихваляючись своїм новим виглядом. Її тіло, загорнуте в білосніжні шати, також помітно підросло й набуло спокусливих жіночних форм, а пишні груди зокрема збільшилися щонайменше на два розміри, а то й більше. Усі й так чудово знали, що Рейна — неймовірна красуня, але теперішня трансформована дівчина була прекрасною на якомусь абсолютно недосяжному, фантастичному рівні. Однієї її посмішки тепер, мабуть, вистачило б, аби без бою захопити неприступну фортецю або навіть поставити на коліна цілу імперію.
-У, а... ем...
-Ну як тобі? Я чекаю на твої враження.
-Т-ти неймовірно красива. Так.
-Фуфу... Тепер я нарешті ідеально пасую Клаелю. Шкода тільки, що я можу залишатися в такій формі лише протягом дуже короткого часу.
-А, то ти повернешся назад...
Судячи з усього, ця трансформація була лише тимчасовою. На серці в Клаеля стало якось дивно: це було змішане почуття між полегшенням та легким розчаруванням, яке важко було описати словами.
-Але вже за кілька років я стану ось такою красунею, тому, будь ласка, почекай на мене, добре?
-А... так, звісно?
З якоїсь причини Клаель відповів максимально ввічливо й слухняно закивав головою, наче поламана лялька.
-Що ж... у мене є ще стільки всього, про що я б хотіла поговорити, але давай для початку розберемося ось із цим?
Повністю насолодившись спантеличеним виразом обличчя Клаеля, Рейна нарешті перевела свій величний погляд на Короля Демонів.
-Оо...
-Нікчемна душа, яка загрузла в проклятті й відмовляється навіть від небесного спасіння. Це твій останній шанс. Я вкотре простягаю тобі руку милосердя.
Семиколірне світло навколо неї раптово стиснулося й витягнулося в довгу, тонку лінію. У руці Рейни матеріалізувався спис неймовірних розмірів, що суттєво перевищував її власний зріст. Чудово оздоблена візерунками зброя виглядала наче справжній божественний артефакт зі стародавніх міфів. Одного удару такої зброї безперечно вистачило б, аби стерти на порох як вищих драконів, так і найлютіших демонів.
-Молись. Нехай благословення Богині торкнеться тебе.
-ҐВУУУООООООООООООООООООOOOO!
Король Демонів дико заревів. Криваво-червоне полум'я сконцентрувалося в самій глибині його широко роззявленої пащі й вирвалося назовні потужним лазерним залпом. Це була атака Короля Демонів у повну силу, спрямована прямо в Рейну... проте в грудях Клаеля не виникало жодного натяку на тривогу чи хвилювання.
-Він не дістане... взагалі ніяк...
Клаель мимоволі пробурмотів ці слова. Його передчуття справдилося в ту ж секунду.
-«Священний Квазар, Світло Створення»!
Рейна з усього розмаху жбурнула світловий спис. Він миттєво розніс на дрібні друзки лазерний промінь Короля Демонів і взагалі не втрачаючи своєї шаленої швидкості, наскрізь пробив морду монстра.
-О... А...
-Знайди ж свій спокій у вічному сні.
Король Демонів, якого навіть легендарна «Свята» минулого, свого часу змогла лише насилу запечатати, був повністю поглинутий божественним сяйвом. Не протримавшись і кількох секунд, велетень просто перетворився на попіл і зник назавжди.
.
.
.
(П.П В мене таке відчуття, що Рейна і є так звана Богиня, просто котра вирішила стати людиною забувши свою сутність, а потім закохалась в Клаеля... Бо Рейна єдина Свята, котра аж занадто сильна, інші Святі, навіть судячи по історіям, не були такими сильними і тд.. Ще й ця трансформацію в більш дорослу версію і тд.. +її слова (Я вкотре простягаю тобі руку милосердя.), теж доволі підозрілі.)