Розділ 34: Розділ 34

Розділ 34

Минуло кілька днів відтоді, як троє членів групи «Мечі Феї», включно з Ерікою, прибули до святилища.

Протягом того часу не відбувалося жодних романтичних комедій, і минали мирні дні... але потім Еріка раптово запропонувала.

-Гей, Клаель. Вибач, що питаю, але... чи не міг би ти допомогти мені знайти Карбункула?

-Га? До чого це зараз?

Це було житлове приміщення в задній частині святилища — їдальня.

Там були лише Клаель та Еріка. Тіна та Кітті вийшли.

Оскільки там була лише стара знайома, тон Клаеля був трохи різкішим.

-Я знайшла сліди, які вказують, що карбункул може бути в сусідньому лісі… але щойно ми наближаємося, він тікає. Кажуть, що карбункули — священні істоти, тож вони підходять, якщо поруч є священник.

-Священна істота, га... Якби ж то тут була Рейна.

Якби це була Рейна, карбункул, мабуть, стрибнув би їй у груди.

Що ж вона зараз робить в королівській столиці?

Вони кілька разів обмінювалися листами, і він знав, що в неї все добре, але навіть попри це, були моменти, коли він не міг не хвилюватися.

"............"

-...Що це за погляд?

-Знаєш, щоразу, коли ти відкриваєш рота, у тебе все зводиться до «Святої».

-...Справді? Я й не думав, що так роблю.

-Можливо, ти сам цього не усвідомлюєш... але ти постійно говориш про неї. Що їй подобалося, які в неї були захоплення. Як люблячий батько, який вихваляється своєю дитиною.

"............"

Він не те щоб не розумів, що вона має на увазі.

Неважливо, чи був він сам, чи вони всі троє залишалися на ніч — тим, про кого він постійно думав, була Рейна.

(Схоже, я й справді як турботливий батько… я думав, що вже залишив це позаду.)

-Можливо, це буде непогана зміна обстановки… Чому б уперше не вийти за межі міста?

-..Так, ти маєш рацію.

У сусідньому лісі не було сильних монстрів, тож вирушити туди в настрої пікніка могло бути навіть непоганою ідеєю.

Якщо подумати… відколи його призначили в це місто п’ять років тому, він майже ніколи його не залишав.

-Добре. Я допоможу... але якщо ми знайдемо Карбункула, я отримаю свою частку, зрозуміло?

-Звичайно, без проблем. Тоді вирушаємо просто зараз.

-Ого, одразу ж?

-У тебе ж усе одно немає жодних планів, правда? У цьому мирному містечку.

Одним з головних обов'язків священника було лікування поранених, які приходили шукати цілющої магії... але останнім часом ця робота виконувалася до полудня.

Оскільки Рейна більше не приваблювала поверхневих шанувальників до святилища, як раніше, все, що залишалося вдень, це прибирання святилища.

-Добре тоді... ходімо.

-Кума-кума.

-..І це ти теж береш?

Плюшевий ведмедик причепився до спини Клаеля.

Воно підняло руку, ніби кажучи «Йоу!», і привітало їх.

-Ну, насправді він досить корисний. Можете йому довіряти.

Плюшевий ведмедик допомагав Клаелю з тих пір, як той почав жити сам, допомагаючи з прибиранням, пранням та миттям посуду.

Коли раніше хтось намагався нашкодити Рейні й пробрався всередину, він навіть відлякав того зловмисника. Тож його можна використовувати й як охоронця.

-Можливо, він навіть надійніший, ніж брати мене з собою, знаєш? Зрештою, сила Рейни знаходиться саме в цій іграшці.

-...Як хочеш. Робіть, що заманеться.

Еріка надулася, образливо випнувши губи.

З погляду Клаеля, її раптове невдоволення було абсолютно незрозумілим.

(Якщо подумати... її завжди було важко зрозуміти.)

Коли вони обоє навчалися в академії, вона постійно докучала Клаелю та кричала на нього через дрібниці.

Якщо він намагався триматися на відстані, думаючи, що вони не ладнають, Еріка чомусь підходила ближче.

Коли вони були разом, вона злилася, соромилася, бентежилася — її обличчя постійно змінювалося сотнею виразів.

Жінка, чиї думки було неможливо прочитати... такою була Еріка для Клаеля.

(Ну, не те щоб вона була поганою людиною… Вона допомагала мені, коли я застрягав із завданнями. Хоча потім змушувала мене пригощати її солодощами.)

-…Що? Чому ти так дивишся мені в обличчя?

-Нічого..

Клаель знизав плечима й повернувся до своєї кімнати, щоб зібратися для походу в ліс.

.

.

.

(P.s П.П Всі ж ми зрозуміли що Еріка цундере, і їй подобається Клаель, тік и вона трішки дурна, і не може показати свої почуття.)

(Цундере — це персонаж, який спочатку “відштовхує”, але насправді “закоханий/дуже піклується”, просто не вміє це нормально показати.)