Розділ 331
Закінчивши з простими промовами про свою рішучість, вісімка розпочала зачистку «Гробниці Короля Демонів-Боговбивць». «Гробниця Короля Демонів-Боговбивць» була фінальним підземеллям у грі, тож, цілком зрозуміло що всі монстри, які тут з'являлися, володіли колосальною силою.
-ҐААААААААХХХХ!
-«Святе Розсікання»!
На них накинувся двометровий вовкулака. Оповитий спалахом світла, яке випустила Рейна, він миттєво спопелився.
-ҐУУУОООООООХХХХ!
-«Святий Спис»!
На них затято стрибнула двоголова й чотирирука горила-перевертень. Пробита списом світла, який жбурнула Рейна, вона миттєво спопелилася.
-ҐІАЙІІІІІІІІ!
-«Святе Кільце»!
На них замахнувся безголовий лицар-нежить, обладунки якого були чорнішими за саму ніч. Поглинутий кільцем світла, яке створила Рейна, він миттєво спопелився.
-УБООООООООХХХХ!
-«Святий Вибух»!
Прямо на них, розмахуючи дикунським списом, вискочив людиноподібний крокодил. Куля світла, яку кинула Рейна, з гуркотом вибухнула, і потвора миттєво спопелилася.
-Стій! Стій, стій, стій, СТІЙ!
У цей момент Ерік Сейнкл гучно закричав, схрестивши обидві руки над головою. Зобразивши всім тілом величезний знак «Х», він панічно загорлав:
-Зачекай, Рейно! Тобі не здається, що ти якось занадто перепрацьовуєш!? З самого входу ми взагалі ще нічого до біса не зробили!?
Відтоді як вони увійшли в руїни, їм трапилося вже чимало монстрів, але перш ніж Ерік чи інші встигали хоч поворухнутися, Рейна вбивала монстрів миттєво. Вбивала миттєво... так, саме «миттєво». Рейна взагалі не зважала на чудовиськ, що ставали на її шляху, не уповільнювала крок ні на секунду й просто одним ударом святого мистецтва розносила їх на друзки.
-Хаа, ну, я просто хочу закінчити все якомога швидше.
Здивовано піднявши брови, відповіла Рейна на претензії Еріка Сейнкла.
-До того ж, тут усюди ці отруйні міазми, та й назовні іншим теж важко, тому краще розібратися з усім раніше, чи не так? Саме тому я вбиваю їх без зайвих зволікань.
-А, ось воно як, щиро дякую! Та ні, стоп, я не про те!
Ерік замахав руками вліво й вправо, влаштувавши сольне комедійне шоу. Цей чоловік, схоже, вже теж потроху впадав у легку паніку. І куди тільки подівся той пафосний хлопець, який щойно штовхав епічні промови про готовність померти? Тепер він лише істерично верещав, аж його голос зривався й луною розносився по руїнах:
-Ти ж «Свята»! Єдина, хто здатна знову запечатати Короля Демонів! Якщо ти розгубиш усі сили в битвах із цими дрібними почварами по дорозі, у тебе просто не залишиться сил на фінальний бій!
Якщо відкинути ці дивні хаотичні жести руками... логіка в словах Еріка все ж була. Рейна була їхнім головним козирем проти Короля Демонів. Мабуть, єдиною переможною картою. І цей козир зараз витрачали на звичайних монстрів. Будь-хто на місці принца захотів би висловити свій протест.
-Ось як, немає про що піклуватись. Моя магічна сила миттєво відновлюється.
Абсолютно спокійно сказала Рейна... і з незрозумілої але радісної причини, міцно переплела свої пальці з рукою Клаеля.
-Бачиш?
-...Що саме я маю бачити?
Спантеличено перепитав Клаель.
Проте Рейна лише ще сильніше стиснула його долоню й ніжно притулилася головою до його плеча.
(Мм...?)
І тоді Клаель усе зрозумів. Крізь зчеплені руки разом із м'яким теплом у його тіло потужним потоком хлинула божественна сила. Наче з бездонного джерела. Неймовірна свята енергія просто переливалася через край тіла Рейни.
-Поки Клаель поруч зі мною, моя магічна сила ні за що не вичерпається. Тому скільки б монстрів тут не з'явилося — жодних проблем не буде.
Це було одним із правил у грі... «Свята» пробуджувала свої приховані здібності за допомогою сили кохання. Навіть в оригінальному сюжеті було кілька сцен, де вона долала смертельні кризи завдяки почуттям до ключових персонажів.
-Угггх... але, розумієш... у мене ж теж є гордість...
Пригнічено пробурмотів Ерік.
Схоже, він уже й сам не зовсім розумів, що каже.
-Ну... якщо Рейна говорить, що все гаразд, то я не проти. Інші ж теж не заперечують, так?
"............"
Коли Клаель поставив це запитання, у відповідь від решти компанії прилетіло лише мовчазне підтвердження. Хтось виглядав розчарованим через те, що вся слава дістається лише Рейні, хтось відчув полегшення від такої надійності «Святої», а хтось просто пригнічено опустив плечі.
-Але майте на увазі... те, що Рейна така сильна, ще не означає абсолютну безпеку. Не розслабляйтеся, добре?
"............"
Коли Клаель суворо дав їм цю настанову, товариші знову слухняно й мовчки кивнули.
.
.
.
(П.П Смішно що Клаель згадав про правила гри, де Рейна стає сильнішою чим дужче кохає когось. Але те що вона притиснулась до Клаеля, і сказала що її сила відновлюється і тд, завдяки Клаелю, ще більше насмішило, бо сам Клаель не второпав що вона по суті призналась йому в почуттях, ахаххаха)