Розділ 330
Поки назовні вирувала запекла битва, всередині фінального підземелля, вісім людей основної штурмової групи успішно пробралися до «Гробниці Короля Демонів-Боговбивць». Уся вісімка зараз перебувала біля самого входу в руїни. Зала, оточена стінами піщаного кольору, була вщент заповнена задушливими міазмами, а в ніздрі щосили вдаряв важкий запах вогкості й тліну.
-Рейно, ти як, у нормі?
-Так, жодних проблем.
Завдяки злагодженим діям загону підтримки, який відволік на себе основну орду монстрів, група проскочила всередину без серйозних травм. Ніхто не відстав і не загубився по дорозі.
-Поки що проникнення пройшло успішно. Уся складність починається саме з цього моменту, але...!?
Раптом з боку вулиці пролунав такий потужний вибух, що стіни й стеля руїн злегка затремтіли, а зверху посипався дрібний пил.
-Що це було... Тільки-но ззовні бахнуло так, наче там земля навпіл розкололася...?
Ерік Сейнкл, на якого було покладено обов'язки головнокомандувача цієї операції, похмуро звузив очі.
-Схоже, надворі триває жорсткий бій... Хоч би з нашими все було гаразд.
-Еріку, немає сенсу бідкатися про те, що залишилося позаду. Давай зосередимося на тому, що маємо зробити ми самі.
Вінсент по-дружньому ляснув Еріка по плечу. Поруч із Вінсентом стояли Вілл та Луєй, які також належали до ключових фігур цієї історії.
-Вінсент правий. Якщо ми здолаємо Короля Демонів, то автоматично врятуємо й усіх тих, хто зараз б'ється назовні.
-Ми вже зайшли так далеко, тому давати задню чи нікчемно тремтіти, просто неприпустимо. Рушаймо швидше вперед.
-Вінсенте, Вілле, Луєю... Ваша правда. Ви абсолютно праві.
Підтриманий вірними товаришами, Ерік упевнено кивнув.
-Пробачте, що показав секундну слабкість. Усі на місці, ніхто не відстав?
На запитання Еріка решта групи синхронно кивнули. Загалом загін для ліквідації Короля Демонів налічував вісьмох бійців: четверо романтичних персонажів, Клаеля із Рейною, а також двоє інших — секретарка студради Мелоні Бред та найкращий студент-першокурсник Адріард Сентлог. Адріард був сином Папи Священної Імперії Шайнкросс. Він сам був високоранговим священником і володів колосальним запасом божественної сили, що дозволяло йому спокійно витримувати тиск тутешніх міазмів.
А от хто дійсно дивував, то це Мелоні. Вона була єдиною людиною в цій компанії, яка взагалі не фігурувала в оригінальній грі. Мелоні стала секретаркою студентської ради замість Рейни, але... як і личить людині, яка посіла місце головної героїні, дівчина виявилася вельми здібною. Хоч вона й не могла зрівнятися з геніальністю Рейни, Мелоні непогано володіла святими мистецтвами, а завдяки розвішаним на одязі захисним талісманам міазми не завдавали їй жодної шкоди.
-Саме в такі хвилини перевіряється наша віра в сонцесяйну Богиню. Друзі, об'єднаймо наші сили й подолаймо Короля Демонів!
-Я не впевнена, чи зможе така, як я, принести багато користі, але... я за будь-яких обставин не стану для вас тягарем. Я викладуся на повну заради Луєя...!
Адріард приклав руку до грудей і пафосно проголосив свою промову. Мелоні також рішуче напружила свої зазвичай лагідні риси обличчя й упевнено заявила про бойову готовність. Хоч обоє майже не перетиналися з Клаелем чи Рейною в повсякденному житті, у цій критичній ситуації вони виглядали вкрай надійними союзниками.
-Попереду на нас чекає купа небезпек та пасток... тому благаю всіх бути максимально пильними.
Ерік по черзі обвів поглядом обличчя кожного з присутніх і заговорив напруженим голосом:
-Слухайте уважно. Я не збираюся залишати тут помирати жодну людину. Ми разом знищимо Короля Демонів і повернемося додому живими!
Хоч цей принц зазвичай демонстрував виключно жалюгідні й комічні сторони... зараз він поводився як справжній герой романтичної новели. Його палка промова мала особливу харизму, а в кожному слові відчувався такий сильний внутрішній вогонь, що мимоволі змушував людей йти за ним.
-Особливо Рейна — я не дозволю, щоб на її тілі з'явилася бодай крихітна подряпина. Якщо Король Демонів дійсно прокинувся, лише Рейна здатна накласти печатку знову. Наша задача — цілою й неушкодженою доставити «Святу» до найглибшої точки цих руїн!
-Ага, залиш це на мене! Я стану для неї щитом і прикрию всім, чим зможу!
-Прорубування шляху беремо на себе. Обіцяю виконати цю місію в міру своїх скромних сил.
-Я захищу старшу сестричку Рейну! Захищати сестру — це прямий обов'язок молодшого брата!
У відповідь на пафосну заяву Еріка, Вінсент, Вілл та Луєй один за одним озвучили свої залізобетонні наміри. Четверо ключових персонажів, які оточили «Святу» зі зброєю в руках, зараз виглядали настільки надійними, мужніми та величними, наче легендарні Чотири Небесні Королі.
(Якщо подивитися на них отак збоку, то вони й справді схожі на топових романтичних персонажів... Шкода тільки, що серця Рейни вся ця крутизна взагалі ніяк не обходить.)
-О, Клаелю, поглянь сюди. Тут на стіні якийсь фресковий малюнок.
Рейна легенько посмикала Клаеля за рукав. Вона навіть вухом не повела в бік хлопців, які щойно штовхали епічні промови про готовність померти заради неї.
-Цікаво, до якої епохи належить цей розпис? Він виглядає неймовірно старим. О, тут навіть є написи стародавньою мовою — коли ми розберемося з Королем Демонів, давай обов'язково спробуємо їх розшифрувати.
-Так... звісно. Але давай для початку будемо трішки уважнішими до оточення.
(Мені вже навіть якось по-людськи шкода принца Еріка та інших... Ну от наскільки Рейні на них абсолютно наплювати...?)
Клаель видавив із себе максимально стриману посмішку й лагідно поплескав по плечу Рейну, яка чомусь увімкнула режим туриста на екскурсії, намагаючись бодай так повернути дівчину в сувору бойову реальність.
.
.
.
(П.П Рейна як завжди, проявляє свій пофігізм на всі оточуючих, окрім Клаеля, навіть Клаель вже замислюється наскіки, Рейні пофіг на всіх інших, аххахах)