Розділ 327
Прийнявши прохання королівської родини, Клаель та Рейна вирушили до «Гробниці Короля Демонів-Боговбивць». Коли вони прибули на місце... увесь регіон уже був оповитий моторошним червоним туманом. Цей багряний смог розповзався в усі боки, маючи за центр самі руїни. Зупинившись перед цією завісою, Клаель невдоволено насупився.
-Це... просто жахливо.
-Усе таке червоне... дуже червоне.
Рейна відповіла зітханням на бурмотіння Клаеля. Цей туман, який мав відверто отруйний вигляд, і справді містив у собі тоскини — звичайна людина впала б без тями вже за хвилину після того, як вдихнула б його. Зараз вони все ще перебували на певній відстані від руїн, тому тут було ще цілком терпимо, але що ближче вони підходитимуть до печатки Короля Демонів, то густішим ставатиме цей смог.
-Клаелю, ти як? Тобі не важко дихати?
-Ні, все гаразд. На диво, я почуваюся цілком нормально.
Клаель глибоко вдихнув носом, демонструючи, що з ним усе в порядку. Туман мав нудотно-солодкий і вельми неприємний запах, але на такому рівні концентрації він не міг зашкодити тілу Клаеля. Зрештою, Клаель був священником. До того ж, хоч він і вважав це незаслуженим, він мав титул «Святого». Навіть під впливом отруйного туману, що виривався з печатки Короля Демонів, його витривалість та духовна сила не могли так просто виснажитися.
(Звісно, Рейна як «Свята» теж у повній безпеці. Питання лише в усіх інших...)
-Яке огидне видовище. Нам потрібно якомога швидше усунути першопричину цього лиха.
Трохи віддалі від них, Ерік люто вдивлявся вглиб туману. Принц, озброєний у білосніжні лицарські обладунки, також брав безпосередню участь у зачистці «Гробниці Короля Демонів-Боговбивць». Він теж перебував під дією цього смогу... але не показував жодних ознак нездужання.
-Король Демонів справді міг прокинутися, так? Від цієї думки в мене аж кров кипить у жилах!
-На наших плечах лежить величезна відповідальність. Ми повинні битися з абсолютною рішучістю.
-Я ні за що не програю! Я не якийсь там слабак, якого здатний здолати якийсь Король Демонів!
Звісно, інші ключові персонажі теж були тут як тут. Вінсент Флейм, Вілл Райліс та Луєй Біскіт. Вони також брали участь у цій битві... і так само не показували жодних ознак отруєння. Хоча в їхніх стосунках із Рейною, схоже, не було взагалі ніякого прогресу... судячи з усього, вони тренувалися у свій власний спосіб. Їхніх сил явно вистачало б, щоб переступити той мінімальний поріг, який дозволяв вистояти проти Короля Демонів.
І до цього місця прибули не лише романтичні персонажі гри. Незалежно від того, вчителі це були чи студенти, тут зібралися найвпливовіші та найсильніші люди академії.
-У-усі будьте обережні... дивіться не загубіться в цьому тумані, добре?
-Не розслаблятися. Життя у вас лише одне!
-Шмаркачі, не робіть дурниць. Якщо стане занадто небезпечно, покладайтеся на дорослих.
Учителі академії — викладач історії Юрій Канеста, вчитель фізкультури Біг Рок і... вчитель математики Альберт Амлет, чий піджак костюма був провокаційно розстебнутий на грудях.
-Луєю, не забігай занадто далеко вперед... це небезпечно.
-...Пф.
-Король Демонів перебуває саме там... Заради великої Богині, ми зобов'язані здобути цю перемогу.
Студенти академії — секретарка студентської ради й за сумісництвом дівчина Луея, Мелоні Бред, хлопець на ім'я Шура Хайзен, який мав на собі прокляття, та іноземний студент за обміном зі Священної Держави Шайнкросс — Адріард Сентлог.
Окрім них, на цій локації зібралися найкращі за успішністю студенти, а також елітні лицарі та маги, надіслані королівською родиною. Порівняно з головними героями гри, їхні здібності були трохи слабшими. Тривале перебування в цьому тумані могло підірвати їхнє здоров'я, але завдяки вживанню святої води та спеціальних амулетів вони цілком могли діяти протягом короткого часу. Для бійців авангарду цього було більш ніж достатньо.
-Усі слухайте сюди! Перед тим як зайти в туман, проведемо фінальну перевірку нашої стратегії!
Ерік гучно звернувся до всього зібраного загону.
-Відтепер ми розпочинаємо штурм «Гробниці Короля Демонів-Боговбивць»! До складу штурмової групи ввійде близько десяти людей, включаючи мене, а всі інші забезпечуватимуть нам прикриття й підтримку!
За доповідями розвідки, навколо «Гробниці Короля Демонів-Боговбивць» з'явилася колосальна кількість чудовиськ. Монстри, які наситилися силою Короля Демонів, стали шалено активними... якщо штурмова група відволікатиметься на них, то ні за що не зможе пробитися всередину руїн. Тож група підтримки мала повністю зачистити територію навколо від дрібних почвар і забезпечити тил для основних сил.
-Дію отруйного туману можна певною мірою стримати за допомогою святої води та талісманів, але це не дає абсолютної гарантії! Якщо відчуєте, що вам стає зле — негайно відступайте в тил!
-Слухаємось!
-Що ж... В атаку! Вперед!
-УУУОООООООХХХХ!
Дотримуючись вказівок Еріка, бійці підтримки рушили вперед. У ту ж мить із глибини туману вискочила орда монстрів і кинулася в напад.
-ҐААААААААХХХХ!
-УУУОООООООХХХХ!
Люди та монстри — обидві армії зійшлися в жорстокій сутичці. Людські сили переважали чисельністю, але монстри мали шалений натиск. Червоний смог діяв як дебафф для людей, натомість даруючи колосальну життєву силу потворам, що ставило людську армію у вельми невигідне становище.
-Чудово, ми теж висуваємось. Уперед!
Ерік підняв свій меч і вигукнув наказ. Ерік, Рейна, Клаель та інші члени основної штурмової групи також рушили з місця.
(Будь ласка, поверніться всі живими...)
Пробігаючи крізь прохід, який для них пробили бійці підтримки, Клаель тихо пробурмотів ці слова. Цей івент відбувався і в сюжеті гри... але тоді в тій битві загинуло дуже багато звичайних солдатів. Коли дивишся на це через екран монітора, то сприймаєш усе цілком спокійно, як «просту данність сюжету», але зараз це була сувора реальність. Оскільки в бій було втягнуто купу його знайомих, він просто не міг не хвилюватися.
-Усе гаразд, Клаелю.
У цей момент Рейна, яка бігла поруч із ним, заговорила абсолютно спокійним та впевненим тоном:
-Не турбуйся... ми точно зможемо перемогти з мінімальними втратами.
-Рейно...?
-Я про все заздалегідь подбала. Скоро сюди прибуде вельми надійне підкріплення.
Рейна хитро підмигнула йому. Хоча Клаель взагалі без поняття був, що саме вона мала на увазі... проте, як не дивно, від її слів на серці в нього стало значно легше.