Розділ 326
«Гробниця Короля Демонів-Боговбивць» — фінальне підземелля в грі «За межами райдужного сяйва». Місце ув'язнення, де спочивав і водночас чекав свого часу Король Демонів. У найглибших надрах цього підземелля зараз перебували дві людини та один величезний змій.
-Нарешті, повернення нашого повелителя. Відродження Короля Демонів, запечатаного цією мерзенною «Святою»!
Чорний змій вільно розмовляв людською мовою, а його слова супроводжувалися моторошним шипінням.
"............"
Жінка, яка стояла поруч із ним — Маріанна Ліатрі, головний ворог у всьому ігровому сценарії — відповіла лише мовчанкою. Маріанна перебувала в залі в самій глибині «Гробниці Короля Демонів-Боговбивць» — схожому на руїни приміщенні, оточеному стінами з білого каменю. У кінці просторої зали височів вівтар, а перед ним стояла самотня труна. Ця труна і була тією самою печаткою, що тримала в полоні Короля Демонів.
-Кровні лінії, що запечатали Короля Демонів... Роздобути одночасно кров «Королівської родини» та «Святої» було неймовірно важко, але... хто б міг подумати, що таку зручну маріонетку відправлять подалі від очей королівського роду? Яка вдача, леді Маріанно!
-...Мабуть, що так.
Маріанна коротко відповіла чорному змію — своєму фамільяру, який нарешті скинув маску й показав свою справжню подобу монструозного плазуна.
Поруч із Маріанною в повному ступорі стояв чоловік. Його звали... Забель Лорел. Для Рейни, яку прихистив герцогський рід Лорел, він був зведеним старшим братом, не пов'язаним із нею кровно. Технічно він також вважався одним із романтичних персонажів гри. І ось тепер цей чоловік, про якого всі вже давно забули, стояв тут із абсолютно скляним поглядом.
-Рейна... Рейна... Рейна... Рейна...
Забель без упину бурмотів це ім'я, наче в маренні під час гарячки. Колись Забель закохався в Рейну з першого погляду й навіть спробував напасти на неї, поки вона спала. Звісно, ця спроба зазнала повного краху — йому завадила іграшка, в якій оселився «Святий Дух». Завдяки милосердю Рейни його не вигнали з позором із родини герцога, але, звісно, залишити такий вчинок без покарання було неможливо. Щоб не ганьбити честі роду Лорел, злочини Забеля не стали розголошувати, а самого хлопця відправили в далекий заміський маєток під приводом лікування від хвороби.
(Власне, назвати це хворобою буде не зовсім помилкою... він просто остаточно з'їхав глуздом через свою одержимість «Святою».)
Маріанна злегка насупила свої витончені, схожі на вербові листочки брови. Забрати Забеля з маєтку виявилося дитячою забавкою. Через непростимий скандал із нападом на «Святу», родина герцога фактично поставила на ньому хрест. До нього приставили лише кількох охоронців і практично кинули напризволяще, тому викрасти його не склало жодних труднощів. А оскільки Маріанна за допомогою своїх технік промила мізки охороні, в родині герцога навіть не скоро помітять, що Забель зник.
-Рейна... Рейна... Рейна...
Сам Забель не чинив жодного опору. Відкинутий «Святою», покинутий власним батьком та сестрою Морквою, він повністю втратив ментальний баланс. Потрапивши в пастку Маріанни, він слухняно пройшов увесь шлях до найглибших надр руїн, і його навіть не довелося зв'язувати.
(Огидний, дурний чоловік, але він безперечно є прямим нащадком роду герцога Лорел. У його жилах тече як королівська кров, так і кров «Святої». Він ідеально підійде на роль жертви для відродження Короля Демонів...)
-Хаа...
Маріанна важко зітхнула. Заповітне бажання про відродження Короля Демонів ось-ось здійсниться. Мета, заради якої вона взагалі була створена, буде досягнута. Усе мало бути саме так, проте... на диво, на серці в Маріанни було важко. Вона зовсім не відчувала радості.
(Коли Король Демонів прокинеться, я стану його посудиною. Король Демонів заселить це тіло, а я... Зникну.)
Особистість, яку звали Маріанна Ліатрі, буде повністю стерта. Якщо бути точнішим, вона просто буде поглинута Королем Демонів і стане з ним єдиним цілим... але яка до біса різниця? Той факт, що вона припинить своє існування, залишався незмінним.
(Чому моя душа так сильно непокоїться? Я ж просто втілення Короля Демонів. Тимчасове створіння, яке від самого початку з'явилося на світ лише заради цієї мети. Я, як частинка Великого Короля Демонів, просто повернуся назад у його тіло... Тільки й всього, але чому ж тоді...!)
-Щось не так, леді Маріанно?
-Ні... нічого.
Змій з цікавістю зазирнув їй в обличчя. Маріанна приречено похитала головою. Що зміниться, якщо вона відмовиться виконувати свій обов'язок? Якщо Маріанна зрадить Короля Демонів, у неї просто заберуть самосвідомість і перетворять на бездушну ляльку. Це лише виграє трохи часу, але аж ніяк не змінить фінальний результат.
-Давай зробимо це... закінчимо все якомога швидше.
-Так... Настав час для відродження Великого Короля Демонів!
"............"
Маріанна схопила Забеля за руку й потягнула до вівтаря. Вона силою притиснула його голову до труни й піднесла гострий ніж до його шиї.
-Рейна... Рейна... Рейна...
Навіть у такій ситуації Забель взагалі не намагався пручатися. Маріанна звузила очі й одним точним рухом провела лезом по шкірі.
-Рей...
Голос Забеля обірвався, і натомість із рани хлинула яскраво-червона кров, щедро фарбуючи вівтар у багряний колір.