Розділ 320.3 - (Побічна історія 3)
Це подія, що сталася приблизно через три роки після того, як Клаель та Рейна почали жити разом. У вітальні житлового крила святилища, Клаель та Рейна сиділи навпроти один одного на диванах із надзвичайно серйозними виразами обличчя.
-Рейно... чи не пора тобі вже почати купатися самостійно?
-............Хмпф.
Почувши щирі, благальні слова Клаеля, Рейна демонстративно відвернула обличчя вбік. Хоч вона й мала ангельське личко, зараз дівчинка так сильно надула губки, що виглядала ображеною. Звісно, це видовище було неймовірно милим... але зараз ішлося про принципові речі.
-Рейно... тобі вже виповнилося тринадцять років. У такому віці ти точно здатна ходити в купатись сама, хіба ні?
Минуло три роки з того часу, як Клаель прихистив Рейну в святилищі. Їй виконалось тринадцять. Проте... Рейна досі продовжувала купатися разом із Клаелем. Спочатку вона зі сльозами на очах благала: «Мені так страшно самій у ванній...», тому він зціпивши зуби ходив із нею, але в такому підлітковому віці з цим уже точно пора було зав'язувати.
(Тринадцять років — у Японії це вже була б учениця середньої школи, так? За будь-якими мірками, це далеко не той вік, коли можна купатися разом із батьком, правильно? Мабуть?)
Клаель був тим хто переродився в цьому світі. Проте у своєму минулому житті він був самотнім і не мав дітей, тому не надто тямив у подібних тонкощах виховання. І все ж... навіть його мізків вистачало, аби збагнути: коли чужі за кров'ю чоловік та дівчина миються разом — це вже явний перебір.
-...Я хочу бути разом із лордом Клаелем.
Проте Рейна виявилася впертою. Зазвичай вона була слухняною дівчинкою, яка виконувала будь-яке прохання Клаеля, але варто було завести мову про це, як вона виказувала непохитний опір. Це був далеко не перший раз, коли Клаель намагався відправити її в купатись саму. Він робив такі спроби за кожної зручної нагоди, але в підсумку Рейна завжди перемагала.
(Я хочу якомога більше потурати бажанням Рейни. Але... сьогодні я просто не маю права відступати.)
Клаель непомітно опустив погляд від шиї Рейни трохи нижче. Оскільки всі сьогоднішні обов'язки було виконано, дівчинка вже переодягнулася в домашній одяг. Вона сиділа на дивані в білій блузці та темно-синій спідниці... і вся проблема крилася саме в районі її грудей.
(…Вони ж виросли, чи не так? Очевидно, що стали більшими, ніж минулого року.)
Клаеля пройняло рясним холодним потом від передчуття катастрофи. Три роки тому Рейна була виснаженою й худою, але завдяки правильному харчуванню її тіло розвинулося дуже здоровим та гармонійним. Вона витягнулася в зрості вище за своїх одноліток, а її фігура — особливо груди — зазнала вражаючих метаморфоз. Округлість, яка тепер чітко піднімала тканину блузки й заявляла про себе, було просто неможливо ігнорувати. Для будь-якого чоловіка... та що там, навіть для деяких жінок, це вже була вельми зваблива характеристика, здатна прикувати до себе погляд.
(Це просто отрута для очей... Плекати непристойні думки щодо своєї улюбленої героїні — непростимий гріх. Я ні в якому разі не повинен збуджуватися від грудей Рейни...!)
Рейна була героїнею отоме-гри «За межами райдужного сяйва». У минулому житті Клаель пройшов усі сюжетні гілки цієї гри й бачив абсолютно всі фінали. Для Клаеля, Рейна була об'єктом захисту, святинею для поклоніння та найближчою родиною. Зараз він ще якось тримав себе в руках, але... якщо Рейна продовжуватиме так рости й далі, її тіло стане настільки розкішним, що в його голові мимоволі можуть прокинутися заборонені почуття.
-Я хочу ходити купатись з лордом Клаелем! І я не бачу в цьому жодної проблеми!
-Та ні, послухай...
-Чи, можливо, у вас з цим якісь проблеми, лорде Клаелю? Вам так неприємно купатися разом зі мною?!
-Ух...
Таке формулювання запитання було абсолютно нечесним. Якщо він зараз кивне на її «тобі неприємно?», Рейна гарантовано буде плакати від горя. А змусити Рейну сумувати він не міг ні за які скарби світу. Клаель затято схопився руками за голову, перебуваючи на межі розпачу.
(Глухий кут... Як і очікувалося, я просто не можу проявити жорсткість у розмові з Рейною. З такими темпами вона зараз знову мене продавить...!)
Клаель швидко міркував, намагаючись знайти бодай якийсь залізобетонний аргумент, аби уникнути спільних водних процедур... проте в голову, як на зло, нічого адекватного не лізло.
-Ну... просто митися разом, це, як би мовити...
Клаель відкрив рота, навіть не знаючи, що бовкне наступної миті, і в підсумку, так і не придумавши розумного виправдання, просто зніяковіло пробурмотів:
-Ц-це якось ніяково...
-...!
Почувши ці слова, які він витиснув із себе з густим рум'янцем на щоках, Рейна зненацька з гучним шумом підхопилася з дивана.
-Л-лорд Клаель... це через моє тіло...!
Рейна судорожно затулила рота долонями, миттєво почервонівши до кінчиків вух. Обоє стояли з палаючими щоками й просто мовчали — у кімнаті повисла важка, ніякова тиша.
-Я-якщо так, то нічого не вдієш!
Першою порушила мовчанку Рейна, чиє обличчя зараз нагадувало стигле червоне яблуко.
-Якщо лорд Клаель аж так на цьому наполягає, я готова піти на компроміс! Ми купатимемося разом чотири... ні, п'ять разів на тиждень!
-Т-та це ж практично нічим не відрізняється...
Плечі Клаеля важко й приречено опустилися. Постійно перебуваючи в стані тривоги через те, як стрімко з кожним днем дорослішає та округляється Рейна, Клаель після цього так і продовжив ходити з нею купатися.