Розділ 32: Розділ 32

Розділ 32

-Ей, ей, і скільки ви ще будете тут базікати? Там же на вас чекає людина, пам’ятаєте?

Поки Клаель та Еріка розмовляли, до розмови приєднався Ройвуд.

Він показав великим пальцем на двері позаду себе та весело заговорив.

-Люди надворі втомилися чекати. Впустіть їх вже.

-Хм? Тут ще хтось є?

-Так, мої товариші по групі теж тут. Я піду їх покличу.

Еріка вийшла з-за меж святилища.

Через деякий час вона повернулася з двома жінками.

-Дозвольте мені їх представити. Це члени моєї групи, Тіна та Кітті.

-Мене звати Тіна. Я маг.

-Кітті. Я шахрай.

Тими, хто з’явився, були довговолоса білявка та невисока дівчина з коротким каштановим волоссям.

Обидві виглядали як авантюристки — Тіна тримала посох, а Кітті мала ніж на поясі.

Тіні на вигляд було трохи за двадцять, тоді як Кітті виглядала як дівчина підліток.

-Я стільки про вас чула — від Еріки… наприклад, коли вона пила, або коли ділила намет із Клаелем під час поїздки в академії з ночівлею…

-Тіно! Не кажи таких дивних речей!

Еріка сердито глянула на пустотливу магиню на ім’я Тіна.

Тим часом дівчина на ім'я Кітті блукала каплицею, оглядаючи все навколо.

-Що це за дівчина… а, що ти робиш?

Оскільки зайшла третя особа, Клаель, як священик, змінив свій тон і спитав.

-Кітті, що ти робиш?

-Хм, я не відчуваю нічого цінного.

-Не лізь у чужий дім, щойно з кимось познайомившись!

Після того, як Еріка її насварила, дівчина на ім’я Кітті повернулася.

-Як би це сказати... ваша команда досить унікальна. Ви всі жінки?

-Так. Ми — «Мечі Феї». Загін авантюристок, що складається виключно з жінок.

Еріка стомлено зітхнула.

Кажуть, що сильні авантюристи схильні бути ексцентричними... і, схоже, це була правда.

(І все ж… вони мають бути першокласними авантюристами… якщо змогли досягти рангу A ще в підлітковому та двадцятирічному віці.)

Усі троє мали різні стилі, але вони безперечно були вправними авантюристами.

Поки Клаель був тихо вражений, Тіна поклала руку на плече Еріки.

-Еріко. Що до головного… ти дізналася про ту річ?

-Е-е... ну...

-Тобі потрібно швидше запитати. У нас тут справді серйозні проблеми.

"............"

Під наполяганням Тіни, Еріка з незадоволеним виразом обличчя повернулася до Клаеля.

-...Що таке?

-...Дозволь нам залишитися на ніч.

-Га?

-Сьогодні вночі. Дозволь нам залишитися тут, у святилищі.

"............"

Клаель насупився, дивлячись на Еріку, яка почервоніла та відвела погляд, потім перевів погляд на Тіну.

-Насправді ми раніше зайшли до таверни, щоб забронювати кімнату, але… все було зайнято, тож нам ніде було зупинитися. Тоді Ройвуд запропонував попросити дозволу залишитися у святилищі.

-Немає де зупинитися, га... ну, таке іноді трапляється.

Це було маленьке містечко.

Тут було небагато заїжджих дворів.

Тож не дивно, що всі вони були повністю зайняті.

-Ну, я не проти дозволити вам залишитися. Якщо вас це влаштовує.

У святині вже були кімнати, призначені для священиків-учнів або мандрівних паломників.

Місця було більш ніж достатньо для розміщення трьох гостей.

-Ми це зробили, Еріко!

-Ми це зробили.

-Ми нічого не зробили! Не думай неправильно!

Поки три жінки-авантюристки з якоїсь причини почали сперечатися, Клаель нахилив голову, а Ройвуд лише знизав плечима, ніби кажучи: «Ну й ну…»

-"Кума~"

Спостерігаючи крізь щілину в дверях… інший мешканець святилища — плюшевий ведмідь — із загадковим блиском у очах дивився на все це.