Розділ 311
Вже з наступного дня Маріанна Ліатрі негайно перейшла до рішучих дій. Аби повалити «Святу Рейну» й воскресити запечатаного Короля Демонів, вона почала плести свої інтриги в глибокій тіні академії.
-Гей, Маріанно. Не хочеш із нами подружитися?
-Як щодо того, аби якось влаштувати чаювання? Мені якраз дісталося чудове чайне листя.
-Так, це велика честь для мене. Я з радістю до вас приєднаюся.
Елегантно посміхаючись, Маріанна відповідала однокласникам, які раз у раз підходили до неї в аудиторії першого курсу.
Навколо дівчини згуртувався чималий натовп. Більшість із них складали студентки, проте хлопці також спостерігали за Маріанною здалеку, вишукуючи бодай найменшу можливість затесатися в це коло.
(Люди — такі меркантильні істоти. Ними дійсно неймовірно легко маніпулювати.)
Зберігаючи на публіці маску абсолютної привітності, Маріанна подумки глузувала з них. Королівська Академія була закладом для виховання наступного покоління лідерів — королівської родини, аристократів, лицарів та чиновників, які в майбутньому мали вести за собою державу. І прямо зараз ці самі люди, на чиї плечі ляже доля країни, плазували перед Маріанною лише тому, що вона їм просто посміхнулася.
(Я ж навіть не застосовувала свою магію чарівності... Якщо їх так легко засліпити, то чи все взагалі буде гаразд із майбутнім цієї країни?)
Ні, нічого гаразд не буде. Тому що Маріанна обов'язково відродить Короля Демонів, і Королівство Сейнт неминуче впаде.
-Маріанно, а ви плануєте записуватися до якогось гуртка чи комітету?
-Дайте подумати... Мабуть, я спробую вступити до студентської ради.
Удавши, що на мить задумалася, Маріанна відповіла на запитання однокласниці. Насправді ж рішення про вступ до студентської ради було прийнято нею заздалегідь і без жодних вагань. До складу ради входив кронпринц Ерік Сейнкл. Аби дістатися до королівської крові, їй було життєво необхідно затесатися в раду й підібратися до Еріка якомога ближче.
(До того ж, кажуть, у студентській раді повно талановитих людей. Якщо я нацькую їх на «Святу», це дозволить добряче виснажити її сили.)
«Свята Рейна Лорел» виявилася набагато сильнішою, ніж очікувалося. Маріанні потрібно було зібрати якомога більше могутніх пішаків.
-О, стати членом студентської ради? Це просто ідеально підходить для когось настільки розумного та красивого, як Маріанна!
-Але... першокурсникам потрібна рекомендація, аби потрапити в раду. Думаю, до найкращих студентів мають звернутися самі, проте...?
Маріанна склала вступні іспити на друге місце, посівши позицію віце-президента курсу. Шанси отримати рекомендацію до студентської ради були високими, але стовідсоткової гарантії ніхто не давав. До найкращого студента курсу, Адріарда Сентлога, могли звернутися набагато раніше, ніж до неї.
-Ну, якщо так станеться, я просто спокійно відступлю. Мені здається, що Сентлог підходить для студентської ради набагато більше, ніж я.
-Та це взагалі не так!
-Точно, будь ласка, будь більш впевнена в собі, Маріанно!
Варто було їй лише злегка зобразити тривогу на обличчі, як усе оточення в паніці кинулося її втішати. Як же все було просто, і це при тому, що вона досі не застосувала свої чари.
(Зрештою, люди всюди однакові... дають себе обдурити поверхневим виглядом, яка жалюгідність. Єдина, кого мені дійсно варто остерігатися — це Рейна Лорел. Щойно я ліквідую цю жінку, відродження Короля Демонів вважайте за доконаний факт.)
-Дякую вам усім. Після уроків я обов'язково зазирну до кабінету студентської ради.
-Так, успіху!
-Ми всі вболіваємо за те, щоб тебе прийняли!
Коли вона відповіла на їхні підбадьорливі вигуки посмішкою, обличчя навколо розпливлися в блаженних гримасах, створюючи в аудиторії нудотно-солодку атмосферу. Маріанна вирішила налагодити контакт із членами ради одразу після занять.
(Перед тим як іти безпосередньо в кабінет ради, мені варто перехопити когось із них наодинці й підготувати ґрунт. Якщо вийде, я миттєво зваблю їх і перетворю на своїх маріонеток.)
-Вінсент? Я бачив, як він нещодавно піднімався на дах.
-Дякую тобі.
Маріанна вирішила для початку зустрітися з Вінсентом Флеймом — третьокурсником, членом ради та сином Командира Лицарів. Він, безперечно, був однією з найвищих бойових сил у всій академії. Якщо вона зможе підкорити Вінсента й зробити його своїм особистим лицарем, шанси на успіх її плану злетять до небес.
(Вінсент Флейм... головний кандидат на посаду наступного Командира Лицарів, який показав блискучі результати на турнірах із бойових мистецтв. Якщо я завоюю цього чоловіка, то зможу розглянути навіть варіант фізичного усунення «Святої».)
Маріанна піднялася сходами. Нарешті вона опинилася перед дверима, що вели на дах.
-Ну що ж, сину Командира Лицарів. Давай поглянемо, що ти за людина.
-ОРА-А-А-А-А-А-АХ!
Цієї ж миті, варто було їй лише відчинити двері, як повітря прошив дикий бойовий клич. Одразу за цим пролунав гучний брязкіт металу, наче від запеклого зіткнення мечів.
-Е...?
-Неймовірно, що ти зміг заблокувати цей удар! Але... як тобі таке?!
Вінсент дійсно був на даху. Це було добре — вона прийшла саме по нього, тож усе логічно. Проте... він з кимось бився. Оголивши свій меч, хлопець вів шалений, запеклий бій. І особою супротивника Вінсента виявився...
-Є... єнот...?
Це була плюшева іграшка розміром із долоню, що нагадувала єнота.
-"Пом-пом-рін!"
-Як і очікувалося від мого заклятого суперника... ну ж бо, скуштуй мою нову техніку!
Вінсент бився з цим плюшевим єнотом із неймовірно жвавим, піднесеним виразом обличчя, розбризкуючи іскристі краплі поту під променями яскравого весняного сонця. Його лик буквально випромінював щастя — так виглядає людина, яка насолоджується життям на повну силу, проживаючи свою солодку молодість.
"............"
Так і не вимовивши жодного слова до своєї потенційної цілі, Маріанна мовчки й дуже тихо зачинила двері на дах.
.
.
.
(П.П Маріанна, така: (Ну нахер, ну ти бачив, бачив?). Хто зрозумів, той зрозумів хехе.)