Розділ 310
Церемонія вступу завершилася, і після неї для кожного класу провели ознайомчу лекцію. Старшокурсники або розходилися по домівках, або заманювали новачків до гуртків та комітетів, або ж залишалися в академії, зосередившись на навчанні чи спорті.
Поки першокурсники слухали пояснення та настанови щодо занять і внутрішніх правил, одна дівчина попрямувала на заднє подвір'я навчального корпусу, де не було жодної живої душі.
-Ось як... То це і є теперішня «Свята». Від неї віяло просто жахливою силою.
Заховавшись у затінку дерева, Маріанна Ліатрі тихо, втомлено зітхнула. Красива дівчина з довгим чорним волоссям, що тріпотіло на вітру... Від Маріанни, яка випромінювала екзотичну, майже нелюдську ауру, в цю мить в неї на лобі виступили краплі поту. Під час лекції в аудиторії вона з усіх сил зберігала незворушний вираз обличчя, але зараз досягла своєї межі. Її бездоганно прекрасне лице скривилося від сильного дискомфорту.
-Я лише збиралася трохи розвідати обставини, використавши «Чарівність»... але не очікувала, що магію анулюють настільки чисто й безжально. Це дівчисько може бути навіть сильнішою за ту «Святу», яка колись запечатала Короля Демонів.
-Леді Маріанно... Ви в порядку?
З тіні Маріанни плавно й безшумно виповзла змія. Вона була повністю вкрита синяво-чорною лускою. Це був особистий фамільяр, котрого створила Маріанна. Змія мала чорне тіло та золотаві очі точнісінько повторювали кольори, які носила сама дівчина.
-Нічого страшного... Мене просто злегка придавило силою «Святої».
Маріанна притискала праву руку до грудей. Хоч вона й сказала, що це дрібниці... насправді вона серйозно постраждала. Божественна сила, яку випромінювала «Свята Рейна», діяла на Маріанну як сильна отрута. У великій актовій залі вона трималася з останніх сил, аби просто не впасти й не знепритомніти.
-Як я й думала, з нею не можна воювати лоб у лоб... Мені доведеться діяти підступно, заходити з тилу й виснажувати її крок за кроком.
-Давайте використаємо студентів та вчителів цієї академії. Ми промиємо мізки цьому зброду й перетворимо їх на наших солдатів.
-Так... Якщо я звужу радіус дії своєї сили, навіть могутність «Святої» не зможе так легко її розвіяти. Хоча... я не впевнена, скільки людей у цій академії я зможу перетворити на своїх маріонеток.
Маріанна з очевидною огидою подивилася на будівлю академії. Усі корпуси та територія закладу були ледь помітно оповиті святою аурою. І справа була зовсім не в якомусь спеціальному захисному заклятті. Просто після того, як Рейна провчилася тут цілий рік, божественна сила, яку вона мимоволі виділяла в простір, просочила кожну цеглину, перетворивши академію на справжню святиню.
Для Маріанни це була абсолютно ворожа територія. Її власна магія тут сильно обмежувалася й пригнічувалася.
-«Якщо хочеш дістати драконяче яйце — іди прямо в лігво дракона», так? Ти ніколи не отримаєш бажаного результату, якщо не кинешся в саму гущу небезпеки.
-Усе заради відродження великого Короля Демонів. Давайте викладемося на повну разом!
-......Так, твоя правда.
Почувши слова свого фамільяра, Маріанна на мить завагалася, а на її обличчі з'явився вельми складний вираз. Її золоті очі, схожі на два повні місяці, здригнулися від невпевненості.
Відродження Короля Демонів. Це було головною метою як Маріанни, так і решти її поплічників. У цьому не було жодних сумнівів. Проте... виконання цього заповітного бажання означало б повне зникнення самої Маріанни.
Маріанна була всього лише аватаром, створеним із крихітного уламка сили Короля Демонів. Якщо Король Демонів воскресне, Маріанну просто поглинуть, і вона знову стане частиною нього. Це означало абсолютне стирання особистості на ім'я «Маріанна Ліатрі». Її свідомість буде повністю перезаписана волею Короля Демонів, не залишивши після себе навіть найменшої згадки чи фрагмента.
(Що це за дивне, тривожне відчуття у грудях... Невже я... вагаюся?)
Маріанна була щиро спантеличена емоцією, якої ніколи раніше не відчувала. Досі вона ні разу не ставила під сумнів свою місію. Вона народилася як авангард для відродження свого повелителя. Тому присвятити своє життя й саме існування цій справі було для неї цілком природним.
(Але... у грудях так неспокійно. Моє штучне серце шалено калатає. Невже це почуття... «страх»?)
-Леді Маріанно, щось не так? Це все-таки через вплив цієї клятої «Святої»?
-......Ні, нічого.
Маріанна різко похитала головою. Сама вона цього ще не усвідомлювала, але... на неї вже встигла вплинути та божественна сила, яку вона отримала від Рейни. Контроль Короля Демонів над її розумом слабшав. Вона починала підсвідомо ставити під сумнів майбутнє, прописане оригінальним планом, де їй судилося просто розчинитися й зникнути після відродження господаря.
-......Добре. Пора діяти й усувати перешкоди.
Маріанна відвела погляд, удаючи, що не помічає нових емоцій, які тільки-но зародилися в її серці.
-«Свята Рейна Лорел»... Я підкорю й зваблю людей навколо цієї жінки. Навіть якщо вона надійно захищена потужною божественною енергією, це не матиме жодного значення, якщо вона отримає ніж у спину від власного друга.
-Схоже, принц Королівства Сейнкл теж навчається в цій академії. Для відродження Короля Демонів нам обов'язково знадобиться і його кров.
-Якщо я промию йому мізки, це дозволить убити двох зайців одним пострілом... Що ж, почнемо.
Маріанна гордо підняла голову й подивилася на небо, ніби кидаючи комусь виклик. Вона люто вп'ялася поглядом у безкраю вись, у ту величну істоту, яка точно існувала десь там, за хмарами.
-Світ, яким править Богиня. Це початок кінця... Я поверну цей світ до того стану, яким він має бути насправді.
Її багряні губи виголосили ці слова крижаним, пронизливим тоном. Маріанна підняла долоню до неба й рішуче, міцно стисла її в кулак.
.
.
.
(П.П Ой, тіки троне Клаеля, то їй пиздець хд)
.
(Підпишіться на мій ТГ-Канал, щоб дізнаватись про вихід нових розділі та іншу інформацію: https://t.me/Cactus_Paradise_novel_manga )