Розділ 31
Поки Рейна здобувала союзників та зміцнювала свої позиції у Великому Храмі та академії...
Клаель, який був у прикордонному містечку Егбел, подивився на листа, що надійшов з королівської столиці, і глибоко зітхнув.
-Отримав відмову від ще одного шлюбу, який мені влаштували. Що я взагалі зробив не так?
У каплиці святилища Клаель тримав голову в руках.
Це був уже п'ятий раз. Знову ж таки, заплановану зустріч скасували в останню хвилину.
Він не мав уявлення чому.
Він не зробив нічого поганого. По-перше, він навіть не зустрівся з цією жінкою віч-на-віч... і все ж, з якоїсь причини, йому постійно відмовляли.
-Це дивно… Щось не так… Я маю на увазі, це ж вони першими запропонували зустріч…
Чому було таке відчуття, ніби це його кинули, якщо він лише прийняв пропозицію?
Що він накоїв? Чи мав він якийсь огидний недолік?
(Тобто… це справді відчувається так, ніби тут діє якась невидима сила. Може, я щось погане зробив у минулому житті?)
Він не те щоб відчайдушно хотів одружитися… але після стількох невдач почав хвилюватися, що з ним є якийсь фатальний недолік, коли йдеться про шлюб.
-Агов, Клаель. Ти тут?
-Хм...?
Двері каплиці відчинилися ззовні, і всередину зайшов знайомий друг.
Тим, хто з’явився у святилищі посеред буднього дня, був Ройвуд Белен — друг із його часів навчання в академії.
Клаель, все ще сидячи, підняв руку, щоб привітати друга.
-Агов, Ройвуде. Тобі щось від мене потрібно?
-Я тут лише як провідник. Привів людину, яка хоче з тобою зустрітися.
-Хоче зі мною зустрітися...? Хто це?
-Я.
З-за Ройвуда визирнула жінка.
Жінка того ж віку з довгим рудим волоссям… це було обличчя старої знайомої.
-Ти... Еріка?
-Давно не бачилися, Клаелю.
Та, хто увійшла до святилища, була однією з його подруг із часів навчання в академії — Еріка Джермі.
Донька родини Графа Джермі, вона навчалася в академії в той самий рік, що й Клаель.
-Що привело тебе аж до цього сільського містечка? Тобі щось від мене потрібно?
Клаель підвівся зі стільця в каплиці, щоб привітати подругу, яку не бачив роками.
-Невже ти думаєш, що я приїхала аж на окраїну лише щоб побачити тебе! Це по роботі, по роботі!
-Робота, так… А, точно, ти ж стала авантюристкою?
Еріка була графською дочкою, але навіть у академії вона любила розмахувати мечем.
Зазвичай після випуску її б видали заміж з політичних міркувань, але вона не хотіла жити під контролем сім’ї й натомість стала авантюристкою.
Насправді вона розірвала зв’язки з родиною Джермі, і про неї ходили чутки, що вона блукає світом як волоцюга.
-Ти досі працюєш авантюристкою?
-Що ти маєш на увазі під «досі»? Звичайно ж, досі працюю!
Еріка чомусь схрестила руки на грудях і роздратовано надула губки.
-Знаєш, мене нещодавно підвищили до рангу А. Тепер я досвідчена авантюристка!
У цьому світі жили монстри та авантюристи, які полювали на них.
Авантюристи ділилися на ранги від A до E, де ранг A був найвищим.
-Вау, це досить вражаюче. Ти, мабуть, справжня знаменитість у столиці.
-Знаменитість, га… Не очікувала почути це від тебе.
-Га? Що це мало б означати?
-Клаелю, ти теж справжня знаменитість у королівській столиці. Тебе називають "Великим священником, який виховав «Святу» Рейну".
"............"
Клаель здивовано кліпнув очима.
Це було для нього новиною. Він ніколи не чув нічого подібного.
-Зараз у королівській столиці всі тільки й говорять про святу Рейну. Кажуть, вона всім розповідає: «Я стала такою завдяки священнику Клаелю Бірн». У Великому Храмі навіть ходять розмови про те, щоб призначити тебе «Святим-опікуном», який виховав «Святу» — покровитель виховання дітей та освіти.
-Щ-що це взагалі за чортівня…
Він ніколи не уявляв, що все дійде до такого стану.
«Святий-опікун» — це найвищий титул, який присвоювали видатним священникам і служителям духовенству, і його отримання означало, що твоє ім’я увійде в історію Храму.
-Ти, який казав «Я просто житиму на пожертви десь у селі», схоже, добряче просунувся вгору, тож я вирішив зайти й подивитися на твоє обличчя. Радий бачити, що ти все ще маєш той самий розгублений вигляд.
-Хаа… зрозуміло…
Пробурмотів він… а потім раптом Клаель щось усвідомив.
-Гм? Ти ж казала, що приїхала сюди по роботі? А не просто щоб побачити мене...?
-Я заїхала по роботі! Не чіпляйся до кожного слова!
Чомусь обличчя Еріки почервоніло, і вона сильно тупнула ногою по підлозі святилища.
