Розділ 309
«За межами райдужного сяйва» — це водночас отоме і рольова гра. Як можна здогадатися з того, що вона містить елементи покрокових боїв, у ній є фінальний бос.
Цим фінальним босом є Король Демонів, який з'являється наприкінці історії. Колись давно Короля Демонів запечатала «Свята», і він спокійно спав глибоко всередині древніх руїн.
(Цей Король Демонів створив людське втілення, щоб зняти печатку. Цим втіленням і є відьма Маріанна Ліатрі...)
Маріанна з'являється в сюжеті, починаючи з церемонії вступу на другому курсі, і спочатку наближається до Рейни під маскою щирої дружби. Вона вдає з себе палку прихильницю й молодшу подругу Рейни... але за лаштунками підступно плете інтриги й підсилає до неї різноманітних найманців.
Зрештою, вона маніпулює Морквою Лорел — зведеною сестрою Рейни та головною організаторкою цькування — і змушує її зняти печатку Короля Демонів. Причина, чому вибір упав саме на Моркву... полягала в тому, що вона була донькою герцога й носила в собі кров як королівської родини, так і самої «Святої». Для зняття печатки Короля Демонів потрібні були саме ці дві лінії крові, і Морква, яка поєднувала їх у собі, стала ідеальним каталізатором.
(Щоб завоювати серце свого нареченого Еріка, Морква Лорел відроджує Короля Демонів... лише для того, щоб бути поглинутою ним як жертвоприношення. Якщо замислитися, її доля теж вельми жалюгідна.)
-Я Адріард Сентлог, представник першокурсників. Я прибув на навчання з-за кордону, щоб зміцнити дружбу між Священною Державою Шайнкросс та Королівством Сейнкл...
Поки Клаель поринув у глибокі роздуми, представник першокурсників Адріард уже розпочав свою промову. Адріард виголошував слова з абсолютною впевненістю й легкістю... проте більшість поглядів аудиторії були прикуті до Маріанни, яка стояла поруч із ним і чекала на свою чергу.
Маріанна, як втілення Короля Демонів, володіла неймовірною, майже гіпнотичною вродою. На додачу до цього, вона мала вроджену силу чарівності, за допомогою якої зваблювала студентів академії, перетворюючи їх на своїх маріонеток для нападів на Рейну.
(За звичайних умов вона була б смертельною загрозою... але теперішня Рейна має з легкістю з цим упоратися.)
Рейна зараз точно набагато сильніша, ніж в оригінальній грі. Не можна стверджувати це зі стовідсотковою впевненістю... але вона вже зараз володіє достатньою могутністю, щоб вступити в бій із Королем Демонів у будь-який момент.
(Її вплив куди сильніший, ніж в ігровому сценарії, і вона має потужний імунітет до ментальних чарів та промивання мізків. Єдине, що викликає занепокоєння — це головні герої, які взагалі не вселяють надії...)
-Наступною до слова запрошується Маріанна Ліатрі. Будь ласка, вийдіть вперед.
-Так.
Щойно Адріард закінчив свій виступ, Маріанна зробила крок вперед.
-Дякую за представлення. Мене звати Маріанна Ліатрі.
-Ох...
-Яка красива...
-Справді чарівна...
Вона встигла вимовити лише кілька слів, а з усіх куточків актової зали вже почулися перші зітхання захвату. Голос Маріанни був солодким і ніжним, він наче плавився в повітрі й природно проникав у вуха кожного слухача.
-Моя мета — знайти якомога більше друзів у цій академії. Шановні старшокласники та дорогі однокласники, я буду просто щаслива, якщо ви погодитеся зі мною дружити.
Коли Маріанна чарівно посміхнулася, атмосфера в залі знову різко змінилася. На Клаеля, який був надійно захищений потужною божественною енергією, це ніяк не вплинуло, проте від цього нудотного, чаклунського повітря йому аж стало погано.
(Це важче, ніж я думав... Стільки людей миттєво перетворюються на ляльок під дією цього впливу — жахлива магія. Якщо під її промивання мізків потрапить занадто багато людей, навіть Рейна може вийти з цієї битви пораненою...)
-Апчхіі!
Поки Клаель тривожно зважував нищівну силу відьми, залом зненацька прокотилося маленьке, дуже миле чхання.
-Ах...
Тієї ж миті сліпуче біле світло миттєво розлилося по всій залі. Хвиля божественної сили, абсолютно невидима для звичайних людей, розширилася й за секунду стерла без сліду, всю чаклунську енергію відьми, яка встигла заповнити актову залу.
-Ой...?
-Ми ж усе ще посеред церемонії, правда...?
-Ми що, заснули? Таке відчуття, ніби ми на мить втратили свідомість чи щось таке...
Коли світло згасло, люди, які ще мить тому перебували під гіпнотичним впливом аури Маріанни, тепер виглядали так, наче щойно прокинулися від глибокого сну.
Повернувши голови в бік джерела божественної сили, усі побачили Рейну з вельми зніяковілим виразом обличчя, яка поспіхом діставала хусточку й притискала її до губ.
Клаель знову подивився на сцену — Маріанна вже закінчила свою промову й тепер ледь помітно, роздратовано хмурила брови. Вона планувала підкорити своїм чарам усіх присутніх прямо під час виступу, але божественна сила, вивільнена звичайним чханням, повністю анулювала її магію. Навіть ті, хто вже був готовий сліпо підкоритись Маріанні, тепер повернулися до нормального стану.
(Як і очікувалося...)
Вона знищила магію відьми в одну мить. Маріанна, безперечно, була страшним ворогом, але Рейна випромінювала куди більш домінантну, абсолютну ауру. Доки Рейна перебуває в цій академії, ніяка відьма чи фінальний бос не зможуть діяти так, як їм заманеться.
(Схоже, я хвилювався абсолютно даремно... Зрештою, Рейна дійсно непереможна.)
У Клаеля не залишилося причин для паніки. Відчувши щире полегшення, він спокійно відвів погляд від Маріанни, яка якраз сходила зі сцени.