Розділ 307
Масштабна подія в симуляторі побачень під назвою "Валентин" добігла кінця, і на порозі з'явилася весна. Попереду на них чекали випускні іспити, церемонія випуску та весняні канікули, проте нічого особливого за цей час не сталося.
Якщо вже й згадувати про якісь події... то Вілл Райліс знову виборов перше місце на фінальних іспитах. Під час випускного вечора понад десять випускників чоловічої статі влаштували справжній фестиваль зізнань і навперебій відкривали Рейні свої серця. А коли вони повернулися до Егбела на весняні канікули, то виявили, що в Гівіля появились шість рук і три обличчя, через що він став схожим на справжню статую божества Асури.
Ось і все, більше жодних серйозних випадків не траплялося.
І ось, весняні канікули підійшли до кінця, і розпочався новий навчальний семестр. В отоме-грі «За межами райдужного сяйва» це знаменувало початок другої половини сюжету. На сцену мало вийти багато нових персонажів, а сама історія входила в кульмінаційну фазу, обіцяючи цілу купу заплутаних інцидентів.
-Клаелю, як я виглядаю? Мені личить?
Це був перший день нового семестру, і Рейна офіційно перейшла на другий курс. Рано-вранці дівчина завітала до кабінету Клаеля, який якраз готувався до занять у святилищі. На Рейні була шкільна форма, проте її дизайн помітно відрізнявся від минулорічного.
-Схоже, цього року шкільну форму вирішили змінити! Це новий дизайн!
Рейна красувалася в абсолютно новому вбранні. Оскільки з цього навчального року в академії повністю оновили дрескод, одяг дівчини додавав її образ свіжості. Нова форма являла собою витончений блейзер, прикрашений бантом на грудях, що віддалено нагадував матроску.
Рейна широко розставила руки й грайливо покрутилася перед Клаелем. Її спідниця злетіла вгору, наче пелюстки квітів, що закружляли під дією весняного вітру.
(Ах, точно... було ж і таке.)
Готуючи матеріали до лекції для першокурсників, Клаель відчув приплив теплих емоцій, споглядаючи Рейну в новому образі.
Зміна гардеробу Рейни була чистою забаганкою розробників гри. Спочатку ілюстрації та сцени персонажів мали залишатися незмінними й на другому курсі, проте згодом автори випустили платне доповнення, яке додавало свіжі дизайни одягу.
(Гра продалася набагато краще, ніж очікувалося, тому вони наштампували купу нового контенту... Нові сцени, альтернативні костюми — я й сам свого часу купив і завантажив цілу купу таких DLC.)
-Так, тобі дуже личить. Мені на мить здалося, що переді мною з'явилася справжня лісова фея.
Озвучив Клаель своє чесне враження.
Це не було банальними лестощами. Рейна в новому вбранні виглядала воістину чарівно. Вона справді викликала трепіт, наче прекрасний квітковий дух.
-У-у-у-у-ух!
Переповнена щастям від такого прямолінійного компліменту Клаеля, Рейна аж затремтіла від захвату.
-Недарма я прийшла до академії так рано...! Я хотіла, щоб ти став першим, хто побачить мене в цій формі, Клаелю!
-Це велика честь для мене.
-Ну що ж, тоді до зустрічі на уроках! Обов'язково пообідаємо разом на перерві!
Енергійно помахавши долоньками, Рейна вибігла зі святилища.
Яка ж мила. Просто неймовірно мила дівчина. Він дбав про неї з самого дитинства й, здавалося б, мав уже давно звикнути... проте з кожним роком вона розквітала, стаючи все більш красивою та чарівною.
-Чесне слово, ну чому всі ці головні герої... Вона ж просто перлина, їй геть не пасують ці бовдури з сюжету...
Колись Клаель щиро вважав, що доки Рейна залишається щасливою, йому абсолютно байдуже, з ким саме вона залишиться у фіналі. Проте останнім часом безпорадність та нікчемність головних героїв гри викликали в нього лише глибоке розчарування. Думка про те, що йому доведеться віддати Рейну в руки цих недолугих хлопців, викликала в його душі шалений спротив.
(Вілл ще бодай якось із натяжкою проходить критерії... але всі інші, особливо Луєй — це взагалі категоричне ні.)
Невже це те саме батьківське обурення, коли ти просто не хочеш віддавати свою улюблену доньку чужому чоловіку? Якщо якийсь із цих головних героїв колись прийде до нього зі словами: «Будь ласка, віддайте мені вашу доньку!», Клаель, мабуть, як той упертий старий, просто переверне стіл від люті.
(Якщо її обранцем має стати хтось із цієї компанії, то, можливо, мені варто самому...)
-Хм? Мені варто... що?
Раптова емоція виринула в його свідомості, змусивши Клаеля спантеличено насупитися. У грудях утворився якийсь туманний, незрозумілий вузол, проте він ніяк не міг розібратися, що це було за почуття.
-М-м...?
Спантеличено нахиливши голову, Клаель викинув зайве з голови й повернувся до підготовки лекцій.
.
.
.
(П.П Оп-оп, Клаель почав думати в правильному напрямку, так, йому треба самому стати її обранцем, хехе.)