Розділ 300
Рейна залишилася після уроків і взялася до приготування солодощів на «Фестиваль Валентина».
Існувало кілька варіантів того, які саме солодощі приготувати... проте головним фаворитом залишався торт.
-Прикрашений торт із великою кількістю крему — це, звісно, гарно... але щось занадто пишне може здатися надто важким.
-Це може змусити того, хто його отримає, почуватися ніяково й ніби чимось зобов'язаним... Мені здається, краще зробити щось таке, що простіше прийняти.
-Але якщо десерт буде занадто простим, то й почуття передати не вдасться. Який же це важкий баланс.
У кулінарному класі близько десяти дівчат у кухонних фартухах наполегливо працювали над своїми солодощами. Кажуть, кохання робить дівчат красивішими, і справді — видовище того, як вони щиро старалися заради хлопців, які їм подобалися, неабияк гріло душу.
-М-м... а це, бува, не занадто солодко? Леді Рейно, не могли б ви спробувати для мене?
-Так, звісно.
На прохання подруги Рейна продегустувала крем. Вона зачерпнула трішки пальчиком, злизала його й спантеличено нахилила голову, тихо протягнувши: «Хм...».
-Тут, мабуть, трохи забагато цукру.
-Але... хіба велика кількість цукру не робить людей щасливішими?
-Твоя правда, деякі аристократи віддають перевагу стравам, які вщент забиті цукром та спеціями. Це вважається символом розкоші. Проте, якщо зробити десерт менш солодким, він не буде таким нудотним, і його можна буде з'їсти набагато більше.
-Ось як... ви праві. Тоді я трохи зменшу пропорції.
Прислухавшись до поради Рейни, дівчина взялася переробляти крем.
-Леді Рейно, ви ж збираєтеся готувати торт, правильно? А з яким саме смаком?
-Я планую спекти шоколадний торт.
-Шоколадний... Ого, це ж неймовірно! Він хіба не надзвичайно рідкісний?
Відповідь Рейни змусила її подруг округлити очі від подиву. У Королівстві Сейнкл шоколад був дефіцитним товаром. Всередині країни він взагалі не вироблявся й повністю залежав від імпорту, обсяги якого були вкрай обмеженими. Дозволити собі такі ласощі могли лише члени королівської родини та кілька високопоставлених дворян.
-Ви дістали його завдяки зв'язкам у Великому Храмі?
-Ні... у мене є власний канал постачання.
-Ясно... як і очікувалося від «Святої Рейни». Я так вам заздрю.
-Якщо хочете, можете теж узяти трохи для себе. У мене його повно, тому не соромтеся.
Рейна запропонувала їм какао-боби — сировину для приготування шоколаду. Їх принесли з далеких заморських земель «Святі Духи», які оберігали Рейну. Вони не були краденими. Оскільки це були підношення від людей з інших країн для Богині, Рейна, як апостол Богині, мала повне право розпоряджатися ними на власний розсуд.
-У сирому вигляді вони занадто гіркі, щоб їх їсти, але якщо їх подрібнити й змішати з цукром та молоком, смак стане просто ідеальним. Звісно, я також навчу вас правильних пропорцій.
-Леді Рейно... величезне вам дякую!
-Я така щаслива!
Обличчя дівчат буквально засяяли від такої щедрості Рейни. Проте... Рейна суворо підняла вказівний палець догори й зробила серйозне попередження:
-Тільки майте на увазі: люди, які не звикли до цього інгредієнта, після його вживання можуть поводитися дещо дивно. Тому, будь ласка, прибережіть такий десерт для моменту, коли залишитеся з коханим наодинці.
-Чекайте, це що, означає...
-А... тепер зрозуміло, ось ви про що.
Дівчата миттєво вловили тонкий натяк Рейни. Одна з особливо скромних учениць навіть поспіхом відсмикнула руку, яка вже майже тягнулася до какао-бобів.
-До речі, ем... леді Рейно, а ви самі плануєте використати його з цією ж метою...?
-Ні... на жаль, на ту людину шоколад взагалі не діє.
Рейна підперла щоку рукою й важко, розчаровано зітхнула.
-Я вже пригощала його раніше, але це не дало абсолютно жодного ефекту. Ну, він принаймні сказав, що це було дуже смачно, тож, мабуть, і так зійде...
-Я-ясно... то ви вже навіть встигли його нагодувати.
-Я-як і очікувалося від леді Рейни... ви така смілива.
Для людей, які ніколи раніше не куштували шоколад, він діяв як потужний афродизіак. Залишалося лише здогадуватися, на який саме результат сподівалася Рейна, коли давала йому ці солодощі, але подруги вирішили не вдаватися в подробиці. Ніхто з них не був готовий зазирати в темні глибини серця «Святої».
-Я-я не впевнена, чи наважуся його використати... але все одно візьму трохи, дякую.
-Той хлопець настільки пасивний... можливо, це якраз допоможе зрушити справу з мертвої точки...
-Залежно від того, як усе піде, це може призвести навіть до дошлюбних стосунків... але ну, він же мій наречений, тож усе гаразд, чи не так?
Дівчата, які ще мить тому виглядали такими милими й безневинними, тепер розбирали какао-боби з вельми підозрілими й хитрими виразами обличь.
.
.
.
(П.П А Рейна хтива дівчина, хоча я не розумію як шоколад може діяти, як Афродизіак, поясніть мені тупому, якщо знаєте хд)