Розділ 3
Клаель і Рейна разом повечеряли.
Після того як вони досхочу насолодилися теплою їжею та затишною вечерею удвох, настав час купання.
Клаель хотів, щоб Рейна повільно занурилася в гарячу воду, нагріту за допомогою магічного предмета, і як слід зігрілася, але...
Рейна похитала головою.
-К-купання?.. Ем... я... ніколи в ній не купалась. Мені страшно...
Клаель хотів, щоб вона помилася й очистила тіло від бруду, але Рейна тремтіла, мов маленьке цуценя, і навідріз відмовлялася заходити до купальні.
У цьому світі купання було розкішшю, доступною лише більш-менш заможним людям.
Прості люди здебільшого могли лише обмиватися водою з криниці.
-Якщо мені дозволять скористатися криницею, я просто обіллюся водою. Цього буде достатньо.
-Хм... Хоч уже й початок весни, але купатися водою з криниці ще холодно. Я б усе ж хотів, щоб ти скористалася купальнею...
Та все ж змушувати людину, яка жодного разу в житті не купалася, заходити туди самій було б надто жорстоко.
Існував лише один найкращий спосіб розв'язати цю проблему... але Клаель вагався.
(Мені... купатися разом із нею? Із десятирічною дівчинкою?)
Вісімнадцятирічний юнак і десятирічна дівчинка.
Ситуація мала вкрай підозрілий вигляд.
Якби це сталося в Японії, до нього вже викликали б поліцію за порушення закону.
(Хоча... іншого виходу теж немає. Я ж не можу просто залишити все як є...)
Тіло Рейни було повністю вкрите брудом, а одяг перетворився на лахміття.
Її волосся, яке мало бути прекрасного сріблястого кольору, потьмяніло й стало сірим.
Варіант не дозволити їй помитися навіть не розглядався.
-Ем... якщо ви будете купатися разом зі мною, священнику... тоді я... зайду до лазні...
-Ух...
Рейна сама запропонувала це.
Шляху до відступу вже не залишилося, і Клаель лише тихо застогнав.
-П-перепрошую... Вам, мабуть, неприємно купатися разом із такою брудною, як я... Вибачте...
-Н-ні, зовсім ні! Це зовсім не так!
Побачивши сумний вираз на її обличчі, Клаель поспішно вигукнув.
-Купатимемося разом. Не хвилюйся, я покажу тобі, як користуватися купальнею!
-Добре... ем... прошу, подбайте про мене...
Урешті-решт вони все ж вирішили купатися разом.
Зайшовши до роздягальні, обоє зняли одяг і залишилися зовсім оголеними.
Почуття провини буквально переповнювало Клаеля... але щойно він побачив оголене тіло Рейни, усі ці думки миттєво зникли.
-Це...
-Священнику?
Гола Рейна здивовано підвела на нього погляд.
Її тіло було вкрите незліченними шрамами.
Новими й старими...
Скільки ж часу над нею знущалися?
Синці від ударів.
Рани, схожі на сліди від батога.
Опіки, ніби від недопалків сигарет.
Беззаперечні сліди жорстокого насильства.
Вони без прикрас показували, у якому жахливому середовищі жила Рейна.
-..."Зцілення".
Клаель прикусив губу й застосував лікувальну магію.
Тіло Рейни огорнуло м'яке зелене світло.
Усі шрами на її білій шкірі безслідно зникли.
Бруд нікуди не подівся, та й шкіру ще не можна було назвати здоровою...
Але тепер вона стала білою і вже без жодної рани.
-Священнику... Моє тіло... більше не болить...
Рейна торкнулася шкіри, яка ще мить тому була вкрита ранами, і здивовано кліпнула своїми нефритовими очима.
-Воно весь час боліло... Але зараз мені так легко... Це... зі мною щось не так?
-Ні... Саме так і має бути. Тобі більше нема чого боятися.
Клаель, ледве стримуючи біль, що спотворював його обличчя, лагідно усміхнувся.
-Жити з думкою, що біль — це нормально, від самого початку було неправильним... Ну ж бо, ходімо до ванни. Сідай ось сюди.
-...Добре.
Клаель посадив Рейну на стілець для купання й повільно почав поливати її теплою водою з ванни.
-Хау...
-Гаряче?
-Ні... усе... гаразд. Напевно...
Рейна, яка ніколи раніше не купалася, розгубилася від незнайомих відчуттів, згорнулася клубочком і покірно дозволяла робити все, що потрібно.
Кілька разів поливши її теплою водою, Клаель змив бруд, що в'ївся у волосся й тіло.
Потім ретельно вимив її рушником, і під брудом відкрилася гладенька шкіра.
Через погане харчування вона ще не була бездоганною, але з часом це неодмінно зміниться.
Сліди жорстокого поводження були настільки болючими для серця, що почуття провини від купання з такою маленькою дівчинкою повністю зникло.
-Ось і все. Тепер ти чистенька.
-Це... я...?
Побачивши дзеркало на стіні, Рейна широко розплющила очі.
У дзеркалі відображалося обличчя гарної дівчинки.
Довгий чубчик усе ще прикривав її обличчя, але навіть так вона була дуже милою, і вже можна було побачити риси справжньої красуні.
Немов необроблений великий діамант.
Перед ним стояла героїня гри «За межами райдужного сяйва», прекрасна дівчина, якій судилося одного дня стати «Святою» й заслужити поклоніння людей.
-Ти стала дуже гарною. Ось такою ти й була від народження.
-Гарною?.. Я...?
-Так. Дуже гарною.
"..........!"
Красуня в дзеркалі скривила обличчя так, ніби ось-ось заплаче.
Яка ж вона плаксива.
Клаель із легкою усмішкою обережно підняв Рейну на руки й опустив у теплу ванну.