Розділ 299
-Ну що ж, пора знову готувати солодощі. Давайте викладемося на повну!
Першокурсна аудиторія Королівської Академії. Щойно заняття закінчилися й настав час післяурочних гуртків, Рейна міцно стисла обидва кулачки й рішуче оголосила свій план.
До «Фестивалю Валентина» залишався всього тиждень. Перед цією романтичною подією, коли дівчата дарують солодощі хлопцям, які їм подобаються або які чимось допомогли, Рейна наполегливо тренувалася в кондитерському мистецтві. Їй і раніше подобалося куховарити як хобі... але останнім часом вона об’єдналася з однодумцями серед однокласниць та старшокласниць, і після уроків вони регулярно закривалися в кулінарному класі.
-Леді Рейно, ходімо?
-Схоже, ця дівчинка сьогодні теж дуже хотіла приєднатися до нас.
-«Свята Рейно»... ем, можна мені теж побути з вами?
Навколо Рейни згуртувалися її подруги. Серед них була й дівчина, з якою вона раніше майже не спілкувалася.
-Ти ж... пані Айвіс із паралельного класу, правильно?
-Так... Я почула, що «Свята Рейна» готує солодощі, і сподівалася, що ви зможете й мене дечому навчити... якщо це, звісно, не завдасть клопоту.
-Звісно, без проблем! Давайте старатися разом.
Рейна відповіла їй теплою посмішкою.
Дівчина густо почервоніла... Від Айвіс буквально віяло ніжною аурою закоханої дівчини. Рейна миттєво відчула до неї сильну спорідненість і подумки одразу визнала своєю сестрою по зброї.
-Давай добряче попрацюємо, щоб приготувати найкращі солодощі для тієї людини, яка тобі небайдужа. Якщо щось буде нерозуміло — одразу питай мене, добре?
-Так! Величезне вам дякую!
-Ну що, тоді ходімо до кулінарного класу?
Підвівшись із місця, Рейна разом із дівчатами попрямувала коридором. Дозвіл на оренду кулінарного класу вони вже отримали заздалегідь. Вона також попередила Великий Храм, що сьогодні затримається й повернеться пізніше. Усі інгредієнти були повністю готові... усе лежало на своїх місцях. Рейна нічого не залишала на волю випадку.
-Гей, Рейно, привіт.
Але саме цієї миті хтось перегородив їй шлях. Один із головних героїв гри... кронпринц Ерік Сейнкл підійшов до неї першим.
-Доброго дня, принцу Еріку. У вас якась справа?
-Та ні... не те щоб якась особлива причина, просто стало цікаво, чим ти займаєшся...
Pлегка ніяково відповів Ерік.
-Я маю на увазі... ми ж не бачилися з самих зимових канікул, тож хотів дізнатися, як у тебе справи. Може, виникли якісь труднощі? Я був би радий допомогти, якщо треба.
-......Ні, нічого такого. Будь ласка, не турбуйтеся через мене.
-............Ось як.
Ерік розчаровано опустив плечі й поплівся далі коридором.
Рейна спантеличено провела його поглядом і знову рушила вперед... але вже за мить її зупинив дехто інший.
-Йо, скільки літ, скільки зим.
-......Тепер ви?
Наступним на горизонті з'явився ще один головний герой — зухвалий та самовпевнений красень Вінсент Флейм.
-Як ти взагалі поживаєш останнім часом? До тебе знову не чіплялися якісь підозрілі типи?
-......Якщо треба назвати когось одного, то це відбувається прямо зараз. Мене неабияк турбує те, що мене щойно зупинив нав'язливий старшокласник.
-Тц... ти реально взагалі немила! Я тут з усією душею прийшов дізнатися, як ти, а отримую ось таку відповідь!
Роздратований її холодною реакцією, Вінсент лише вилаявся собі під ніс і розвернувся.
-Привіт, пані Лорел.
-......Вітаю, Райлісе.
Бог любить трійцю. Наступним, хто виринув перед нею, це був ще один головний герой — інтелектуал в окулярах Вілл Райліс, який стримано підняв руку на знак вітання.
-Що сьогодні з усіма коїться?
-Ми йдемо до кулінарного класу. У нас там справи.
-Ясно... ну, успіхів вам. Якщо виникнуть якісь проблеми, не соромся казати. Я з радістю допоможу, чим зможу.
-......Зрозуміло.
-Ну, тоді до завтра.
Вілл залишив по собі загадкову посмішку й спокійно пішов своєю дорогою.
Що взагалі відбувалося з самого ранку... Рейна лише спантеличено нахилила голову.
-Чому всі раптом почали зі мною заговорювати?
-А... так вони всі просто хочуть отримати від тебе солодощі приготовані тобою власноруч, Рейно.
Іронічно посміхаючись, відповіла одна з подруг.
-Відтоді як наблизився «Фестиваль Валентина», хлопці почали поводитися з дівчатами надзвичайно ввічливо. Це виглядає так очевидно... і навіть трохи мило.
-Тож навіть принц Ерік та сенпай Флейм туди ж. І навіть Райліс, який зазвичай удає з себе такого відстороненого й байдужого.
-Саме так. Навіть члени студентської ради — звичайнісінькі хлопці. Це навіть робить їх ближчими до народу.
Ось воно що... Виходить, вони поводилися так дивно суто через те, що сподівалися отримати від Рейни солодощі власноруч приготовані на свято. Вони заговорювали з нею просто для того, щоб бодай на мить привернути до себе її увагу.
-Чесне слово... це проблема. Я планую подарувати свої солодощі лише одній-єдиній людині.
Рейна безпорадно зітхнула від такого абсурду.
Кажуть, на «Фестиваль Валентина» існує традиція дарувати так звані «ввічливі солодощі» чоловікам, перед якими ти в боргу, але Рейна взагалі не збиралася цього робити. Вона готувала подарунок суто для свого справжнього кохання. Їй здавалося, що якщо вона почне роздавати «ввічливі солодощі» іншим, це просто знецінить той єдиний, найважливіший подарунок.
-Якщо вони так сильно цього хочуть, чому просто не підійдуть і не скажуть: «Будь ласка»? Тоді б я змогла чітко й упевнено відповісти їм «ні»...
-Ох, з цими чоловіками справді стільки клопоту.
-Рейно-о-о-о-о! Дай мені солодощі-і-і... Ґва-а-ах!
-"Пом-пом-рін!"
Прямо з кінця коридору, волаючи на всю академію, вискочив хлопець і спробував з розбігу обійняти Рейну. Проте, перш ніж він встиг бодай пальцем до неї торкнутися, з її сумки кулею вилетів плюшевий Єнот і потужним ударом ноги з розвороту відправив нападника прямо у вікно.
-......Маленьке виправлення. Коли підходять занадто прямолінійно — це теж проблема.
-А-а-а... Луєй!
Побачивши, як хлопець вилетів із вікна другого поверху, дівчина, яка, схоже, була з ним, панічно кинулася вниз по сходах.
Рейна провела її спину повним співчуття поглядом, після чого розвернулася на підборах і впевнено покрокувала до кулінарного класу.