Розділ 298
І ось, академічне життя повернулося у своє звичне русло... проте десь із початку лютого, деякі студенти почали поводитися дивно збуджено. Дівчата збивалися в купки й піднесено щебетали високими голосами:
-Гей, а ти збираєшся комусь щось дарувати?
-М-м... Я точно подарую щось татові й молодшому брату, а от щодо інших хлопців навіть не знаю.
-Я збираюся зробити подарунок своєму другу дитинства. Хочу скористатися цим шансом і зізнатися йому в почуттях!
-А я готую сюрприз для свого нареченого. Думаю спекти печиво власноруч, із самого нуля.
Причиною, чому студенти — особливо дівчата — так шаленіли, була романтична подія лютого... «Фестиваль Валентина».
Зважаючи на час проведення, усе було очевидно — по суті, це був звичайнісінький "День святого Валентина". У цьому світі 14 лютого також існувала традиція дарувати солодощі чоловікам, які тобі подобаються або які чимось тобі допомогли. Причому подарунки не обмежувалися самим лише шоколадом — печиво, цукерки, вишиті хусточки та зв’язані вручну шарфи теж були дуже популярними. Вочевидь, через те, що какао й шоколад у цій країні залишалися рідкістю й дістати їх було важко.
-І все ж... я й поняття не мав, що існує таке свято, як «Фестиваль Валентина».
-Кажуть, цей захід почав набирати популярності в Священній Державі Шайнкросс лише кілька років тому. Я й сам дізнався про нього зовсім нещодавно.
-Яке чудове свято. Я чула, воно бере свій початок від ангела-охоронця «кохання».
(Ну, звісно, ніхто про нього раніше не знав... Це ж івент із платного доповнення до гри.)
Тримаючи в руках підручник і крокуючи коридором, Клаель лише іронічно посміхався, слухаючи дівчачі розмови. Навіть без жодного наміру підслуховувати, просто йдучи академією, ти мимоволі вловлював уривки розмов. Дівчата були настільки захоплені обговоренням «Фестивалю Валентина», до якого залишався всього тиждень, що навіть не помічали присутності вчителя.
-Я думала подарувати щось принцу Еріку... але його теперішня зачіска, ну, ви розумієте...
-Це афро... Так, я тебе розумію.
-Я хочу зробити подарунок Вінсенту, але раптом він його просто відкине?
-А я подарую дещо Віллу. Не те щоб він мені подобався чи щось таке, але він допомагав мені з навчанням, тож це просто на знак подяки.
Хлопці, чиї імена раз у раз виринали в розмовах дівчат, були головними героями гри. Обдаровані як шляхетним походженням, так і розкішною зовнішністю, вони природно приковували до себе увагу студенток.
-А як щодо Луєя? У нього ж таке миле обличчя, чи не так...?
-Цей хлопець... ну-у, може, він колись і був нормальним...
-Він мені колись подобався... але останнім часом уже взагалі ні...
-Він буквально схиблений на «Святій Рейні», але при цьому досі крутиться біля інших дівчат... Чесно кажуть, мені це просто огидно.
Схоже, серед усіх головних героїв лише Луєй Біскіт остаточно втратив свою популярність. Його занадто часто бачили, коли він намагався обійняти Рейну, тож його образ швидко еволюціонував із «милого хлопчика, схожого на маленьке звірятко» на «збоченця, який чіпляється до "Святої"». Можна було б подумати, що дівчата вважатимуть його поведінку милою, але в світі, де гра стала реальністю, його нав'язливість викликала лише відразу.
(До того ж останнім часом він постійно вештається з Мелоні Бред. Сліпо бігає за Рейною, але водночас тримає іншу дівчину як запасний варіант... Ага, не дивно, що його тепер терпіти не можуть.)
-До речі... я чула, що «Свята Рейна» останнім часом після уроків постійно закривається в кулінарному класі.
-............Гм?
Почувши це, Клаель рефлекторно зупинився як укопаний. Повернувши голову в бік розмови, він побачив першокурсницю, однокласницю Рейни, яка із жвавим інтересом ділилася плітками з подругою.
-Очевидно, «Свята Рейна» серйозно захопилася приготуванням солодощів. Цікаво, вона планує подарувати їх комусь особливому?
-О, я теж про це знаю. Вона пригощала мене солодощами, які готувала під час тренувань.
-Так, цікаво, кому ж Рейна їх подарує... Може, усе-таки принцу Еріку?
-............Ні, це я вже просто забагато про себе думаю.
Клаель похитав головою й знову рушив уперед.
Почувши, що Рейна готує солодощі... десь у глибині душі на мить спалахнула надія, що, можливо, вони призначені для нього.
(За звичайних умов вона мала б подарувати їх одному з головних героїв... але Рейна, схоже, взагалі не виявляє до цих хлопців жодного інтересу. Можливо, вона просто готує «ввічливі солодощі» для людей, які їй допомагали.)
Він мимоволі почав сподіватися, що теж увійде до цього списку... але якщо в результаті він нічого не отримає, то просто опиниться в дурному становищі.
(Зрештою, я й так регулярно отримую від неї обіди та солодощі, навіть без жодного приводу чи Валентина... Мабуть, не варто забивати собі цим голову.)
-...Пора готуватися до уроку.
Клаель важко зітхнув і знову повністю переключив свою увагу на роботу.