Розділ 291
І ось... настала мить зустрічі Нового року.
Клаель та Рейна спокійно проводили останні години старого року, умостившись у вітальні за столом, який спеціально переробили під подобу котацу.
-Цього року стільки всього сталося... і справді.
Із глибокими почуттями промовив Клаель, ївши новорічну локшину собба.
Сидячи навпроти нього за котацу, Рейна так само апетитно сьорбала соббу.
Цей рік і справді виявився неймовірно насиченим на події. Розпочався головний ігровий сценарій, Рейну запросили до Великого Храму, вона вступила до академії, познайомилася з головними героями — і все ж, чомусь жодного натяку на романтику так і не з’явилося. Сам Клаель зазнав краху зі сватанням і після багатьох несподіваних поворотів долі влаштувався викладачем в академію. Літом вони їздили на море, зимою — в гори кататись на лижах. Встигли повоювати з бандою злочинців, і навіть його власний старший брат намагався його вбити. Рік видався настільки буремним, що Клаель аж сам дивувався, як вони через усе це пройшли.
(Я гадав, що просто відправлю Рейну до академії й на цьому моя місія завершиться... Мені й у страшному сні не могло наснитися, що такий другорядний персонаж, як я, виявиться настільки глибоко втягнутим у сюжет.)
-Клаелю. Ця собба просто божественна. Мені здається, чи ти став готувати її ще краще?
-Ну, приготування собби — одне з моїх небагатьох захоплень.
Кажучи це, Клаель поглядав на годинник. До зміни дати залишалося всього п'ять хвилин. Новий рік ось-ось мав розпочатися.
-Клаелю, а які у тебе цілі на наступний рік?
-Гм... Думаю, з пошуками нареченої я остаточно зав'язав...
Чесно кажучи, він уже облишив думки про шлюб. Одруження та створення сім'ї — не єдиний шлях у житті. Відтепер він мав намір повністю присвятити себе роботі й нагляду за Рейною.
-Це... з одного боку приносить полегшення, але з іншого — трохи турбує... Якісь дуже змішані почуття...
-Е? Що ти маєш на увазі?
-Це означає, що мені доведеться старатися ще дужче, ніж раніше... Наступного року я діятиму куди рішучіше й агресивніше!
-Ось як...
Це чудово, коли молодь береться за нові виклики з таким бойовим настроєм. Справа хороша... але чомусь у Клаеля в цей момент по спині пробігли легкі дрижаки.
-У тебе навчання, обов'язки в храмі... справ буде дуже багато. Головне — не перенапружуйся, гаразд?
-Так! Я викладуся на повну!
-...Залишилася всього хвилина?
Щойно секундна стрілка зробить ще один оберт, настане новий рік. У своєму минулому житті він у таку мить зазвичай вигадував різні дурощі — наче підстрибував із криком «Я не був на Землі!» або робив стійку на руках, вигукуючи «Я підняв Землю!». Але зараз це його друге життя. Ставши дорослим уже двічі, він просто не міг так сильно дуріти.
-Ну що ж. Мабуть, пора готуватися.
-Готуватися... Рейно?
-Прошу вибачення.
Рейна підвелася зі свого місця й пересіла до Клаеля. Через це вони опинилися зовсім близько одне до одного під ковдрою котацу... але що це вона раптом замислила?
-Клаелю, ти ж сам колись казав... «Плани на весь рік закладаються в новорічний день», чи не так?
-А, так, говорив щось таке. А що?
-Якщо ми зустрінемо новий рік ось так близько одне до одного, мені здається, що ми й увесь наступний рік проведемо разом.
З цими словами Рейна ніжно схилила голову на плече Клаеля. Такий жест пасував радше закоханим. Навіть для членів сім'ї, чи не занадто це було інтимно?
-Ну, проводити час із родиною — це справді добре...
-Так, бути поруч із найважливішою людиною — це найбільше благо.
Наче кішка, що лащиться до свого господаря, Рейна ніжно потерлася головою об його плече. І саме цієї миті розпочався зворотний відлік.
Залишилося п'ять секунд. Чотири, три, дві, одна... рік змінився.
-Ось і Новий рік. Вітаю.
-З Новим роком... Давай і в цьому році будемо нерозлучні, добре?
-Так, обов'язково.
Посміхнувшись одне одному, Клаель та Рейна зустріли новий рік разом. Ігровий сценарій уже остаточно розвалився, і ніхто не знав, що чекає на них попереду. Клаель та Рейна йшли своєю власною дорогою — дорогою під назвою життя, майбутнє якого залишалося абсолютно невідомим.
.
.
.
(П.П Ох, а Клаель тупий що капець, Рейна стіки тут натяків зробила, а він не зрозумів хд)