Розділ 285
-Пхух...
Крапля води з тихим сплеском упала в купальні. Наче загорнута в білу пару, прекрасна дівчина ніжилася у воді наодинці. У гарячому джерелі просто неба сиділа неймовірна красуня зі сріблястим волоссям, ледь прикрита рушником. Довершена врода, гідна новонародженої Богині... це була Рейна Лорел, єдина «Свята» цього королівства.
У гарячій воді джерела, Рейна була абсолютно оголеною. Крім неї тут нікого не було, тож ніхто не міг осквернити поглядом її первозданну красу.
-Сьогодні було так весело... Сподіваюся, наступного року ми знову приїдемо на цей фестиваль снігу.
Рейна згадала події дня й ніжно посміхнулася.
Коли свято закінчилося, уся компанія повернулася до готелю. Після вечері всі розійшлися по своїх кімнатах спати... але посеред ночі дівчина потайки прийшла до купальні просто неба.
-І все ж... це було так близько. Ще зовсім трохи й...
Торкнувшись пальцями своїх губ, Рейна похмуро пробурмотіла.
Під кінець фестивалю, прямо перед підсвіченими сніговими скульптурами, у неї з'явився ідеальний шанс поцілувати Клаеля. І все-таки... у найостанніший момент вона так і не змогла ним скористатися.
-Ну, нічого страшного... часу в нас ще вдосталь.
Вкрасти поцілунок у Клаеля було б простіше простого. Дуже і дуже легко. Вона могла б заскочити його зненацька, поки він спить, або навіть забрати поцілунок силою. Але... у цьому не було б жодного сенсу. Що Рейні насправді було потрібно — це щоб Клаель поцілував її за власної волі.
-Абсолютно, беззаперечно... ти точно будеш моїм! Навіть не сумнівайся, Клаелю!
Поки Рейна давала собі цю клятву, дивлячись на місяць у нічному небі, двері, що вели до роздягальні, тихо рипнули й відчинилися.
У купальні з'явилася дівчина, чия краса майже не поступалася вроді Рейни. Білосніжне волосся та червоні очі — очевидні ознаки альбінізму... це була співачка Шаделія.
-Доброго вечора... дякую, що запросили мене, «Свята Рейно Лорел».
-Навзаєм. Прошу вибачення, що покликала вас у таке місце, співачко Шаделіє.
Причина, чому Шаделія опинилася тут... полягала в тому, що Рейна сама її викликала. Вона навіть послала ангела, щоб той зустрів дівчину й таємно привів сюди.
-І все ж... чому саме купальня?
-Я подумала, що є речі, які ви не захочете обговорювати при сторонніх вухах. Але не хвилюйтеся, сюди ніхто не зможе зайти. Мої ангели пильнують за входом.
"............"
Почувши слова Рейни, Шаделія злегка опустила погляд. Слідом вона зайшла в гарячу воду джерела й на якийсь час замовкла.
-Леді Рейно...
-Слухаю вас.
-Чи знаєте ви, як урятувати мого брата... як урятувати Шуру?
Після довгої тиші, Шаделія нарешті наважилася запитати.
-Ви, мабуть, уже знаєте... але моя сила «Святої» — фальшивка. Вона дісталася мені ціною того, що мій брат узяв на себе жахливе прокляття.
Хоча Шаделія й володіла священною силою, отримала вона її лише тому, що її брат-близнюк, Шура Хайзен, став жертвою прокляття. Що більше нещасть випадало на долю Шури, то сильнішою ставала магія Шаделії. Така була її природа.
-Але... мені ніколи не потрібна була ця сила. Мої батьки вирішили все самі, бо дуже сильно хотіли мати в родині «Святу». Якби відмова від цієї магії могла врятувати мого брата, я б зробила це без жодних вагань.
Те, що людина має божественне благословення, ще не означає, що вона щаслива. Особливо, коли знаєш, що твоє благополуччя побудоване на руйнуванні життя рідного брата.
-Якщо це ви, леді Рейно — справжня «Свята», — хіба ви не могли б розвіяти закляття, яке на нас наклали? Невже не можна звільнити мого брата від прокляття й повернути його до нормального життя?
-Це можливо.
Без жодних вагань, чітко й упевнено відповіла Рейна.
-Тоді...!
-Проте... лише якщо він сам цього захоче. Якою б могутньою не була «Свята», неможливо врятувати того, хто сам не шукає порятунку. Якщо людина не бажає бути щасливою, її ніхто не зможе витягнути з пітьми.
Рейна зробила коротку паузу й витерла рушником краплі поту з чола.
-Зараз він прагне помсти куди більше, ніж щастя. Усі його думки зайняті лише тим, як убити вас — ту, кого він вважає причиною своїх нещасть. Поки він чіпляється за цю помсту, прокляття не розірвати.
-Не може бути... тоді, якщо я помру...!
-Якщо ви втратите життя, він піде слідом за вами. Вас обох міцно зв'язує це прокляття.
-...Тоді для мого брата взагалі немає порятунку?
-Я сказала лише, що цього не можу зробити я. Але не варто втрачати надію.
-Е...?
Шаделія спантеличено кліпнула очима.
Якщо навіть «Свята» безсила, то хто ж тоді взагалі здатний допомогти?
-«Святі» не всемогутні. Є речі, у яких безпорадна навіть найсильніша магія зцілення, але де може зарадити щира підтримка та керівництво турботливого дорослого.
"............"
-Іноді потрібен просто час, щоб усе владналося. Зараз він поза зоною нашої досяжності. Чому б нам поки що просто не зачекати й не подивитися, що буде далі?
-...Якщо ви так кажуть, леді Рейно.
Шаделія не виглядала повністю переконаною, але слухняно кивнула, поважаючи думку Рейни.
-Якщо цей чоловік зазнає невдачі, він знову з'явиться перед вами, леді Шаделіє. Заради своєї помсти. Проте... якщо одного дня ваша сила «Святої» раптово зникне, це означатиме лише одне...
-Що мій брат облишив помсту й урятував свою душу.
-Так, саме це.
Почувши слова Рейни, Шаделія також підвела погляд догори. Ніжачись у гарячому джерелі, дівчата разом споглядали нічне небо.
-...Як думаєте, чи настане колись день, коли ми з братом зможемо просто поговорити й знову посміхнутися один одному?
-Сподіваюся, що так.
-Так...
«Свята» та співачка. Якийсь час вони обоє мовчки насолоджувалися теплом гарячого джерела під безкраїм зоряним небом.