Розділ 282
Клаель та його чудова компанія успішно подолали перший раунд битви сніжками... а всі наступні матчі виявилися настільки легкими, що здавалися чисто формальністю. Схоже, інших таких повернутих на грі команд, як «Сніговий Фенікс», більше не знайшлося, і більшість учасників вийшли на поле просто розважитися й весело провести час.
Команда Клаеля, що складалася з іграшок, неабияк розпалила публіку й розігріла атмосферу фестивалю, упевнено здобувши в підсумку титул чемпіонів.
-Вітаю, Клаель!
-Було кілька напружених моментів... але ми якось усе ж примудрилися перемогти.
Тримаючи в руках чемпіонський кубок, Клаель возз'єднався з Рейною, яка весь цей час палко за нього вболівала. Хоч це й гордо звалося кубком... вигляд він мав доволі скромний, наче його змайстрували власноруч. А призовий ваучер, який вони отримали за перемогу, можна було витратити суто в ятках на самому фестивалі снігу.
-Може, перекусимо чимось? Так як ми виграли, я пригощаю.
-Ого, щиро дякую!
-Дякуємо за частування!
Рейна та її подруги радісно висловили свою вдячність. Суми у ваучері якраз вистачало, щоб нагодувати всю їхню компанію з п'яти людей. Клаель та інші почали неквапливо обходити ятки одну за одною, купуючи й куштуючи все, що виглядало апетитно.
-Клаелю, ці шашлички просто смакота.
-І справді. Гостренькі, якраз чудово зігрівають тіло.
-А он там продають якийсь загадковий суп. Він геть чорний — що це взагалі таке?
-А... це ошіруко. Дивно, що воно існує і в цій країні.
Серед усього іншого на прилавках зустрічалися й страви з далеких заморських країв. Рейна продовжувала з кулінарним азартом нищити порцію за порцією, чим неабияк дивувала інших покупців поблизу.
-Підходьте, людоньки! Конкурс на витривалість ось-ось розпочнеться!
У розпал цих розваг оголосили про початок нової події. Це було змагання на стійкість — учасники мали стрибнути в крижану воду й плисти на швидкість у таку морозну погоду.
-Купання в крижаній воді, ось як... Я туди точно ні ногою.
-Для цього потрібна неабияка мужність... Виглядає моторошно холодно.
Дивлячись на чоловіків у плавках під снігом, що саме падав, навіть Рейна трохи розгубилася.
-Леді Рейно, ходімо краще он туди!
-Справді. Навіщо леді Рейні дивитися на чоловіків у купальних костюмах.
Подруги одразу спробували відвернути Рейну в інший бік. Вони настільки глибоко шанували «Святу», що не бажали, аби вона споглядала на напівоголених чоловіків, які борсаються в холодній воді.
(Ну, я розумію їхні почуття... Проте не можна не захоплюватися їхньою стійкістю. Чоловіки з північних країн дійсно суворі.)
-Чудово! Перемога буде моєю!
-А...
Раптом серед учасників запливу, Клаель помітив знайоме обличчя. Вінсент Флейм. Цей самовпевнений красень і один із головних героїв гри, також брав участь. Вінсент хвальковито демонстрував своє мускулисте тіло, викликаючи захоплені писки у молодих дівчат серед глядачів.
(Значить, суворі тут не лише чоловіки з північних країн...)
-О, це ж старша сестричка Рейна! Рейно-о... ГЯ-Я-Я-А-АХ!
-"Кума!"
Поруч з'явилося ще одне знайоме обличчя. Якийсь хлопець помітив Рейну в натовпі й з радісним криком кинувся до неї, але саме в мить, коли він уже збирався обійняти її ззаду, плюшевий Ведмедик потужним копняком відправив його в політ.
-Ой? Мене хтось кликав?
Коли Рейна повернулася, ззаду вже нікого не було. Хлопець, який намагався її обійняти, відлетів від удару й стрімголов шубовснув прямо в крижану воду, де саме проходив конкурс на витривалість.
-Х-холодно-о-о!
Небажаний гість відчайдушно борсався серед крижин, але Клаель просто мовчки відвів погляд і пішов далі.
(...Що ж, це добре, коли молодь має стільки енергії, правда? Ага.)
-Клаелю, щось не так?
-Ні, нічого. Рейно, тобі не варто на це дивитися.
"............?"
Спантеличено нахиливши голову, Рейна слухняно пішла за Клаелем, який м'яко повів її до наступних святкових атракціонів.