Розділ 278
Провівши Юрія та Шуру, Клаель та інші вирушили на фестиваль снігу.
Хоча був ще ранок, на місці проведення вже юрмилося повно людей. Не лише місцеві, а й очевидно багато туристів. Це, безумовно, була наймасштабніша подія в місті.
-Ого, як тут жваво.
-Клаелю, он там снігові скульптури.
Поруч із входом на фестиваль розташовувався виставковий майданчик. На снігових постаментах височіли численні фігури, поглядаючи згори на відвідувачів. Для початку варто було піти туди. Клаель, Рейна та три її подруги одразу рушили в тому напрямку.
Виставкова зона була заповнена різноманітними витворами зі снігу: лицарі, принцеси, замки, монстри та багато іншого. Усі вони були виконані настільки майстерно, що здавалося, ніби вони ось-ось оживуть.
-Це... дракон? Справді вражаюча робота.
-А та жіноча скульптура он там просто витончена. Наче справжня.
-Так, неймовірна деталізація... еге?
Вони по черзі розглядали снігові фігури... як раптом дещо помітили. Серед вишикуваних скульптур одна виглядала надзвичайно знайомою.
-Чи це випадково не...?
-Хіба це не... леді Рейна?
Подруга Рейни... Мейлі помітила це першою. Та снігова скульптура явно була змодельована з Рейни. Вона мала висічену з винятковою точністю фігуру, була одягнена в щось схоже на містичну мантію і тримала в руках посох.
-І справді, це леді Рейна.
-Зроблено неймовірно красиво... хоча, як на мене, це й близько не передає всієї краси леді Рейни.
Так само Шерон і Ванесса, подруги Рейни, задерли голови, розглядаючи снігову статую на постаменті. Своїм трьом подругам Рейна відповіла збентеженою посмішкою.
-Та ну що ви... я зовсім не така красива.
-Ні-ні, леді Рейно, ви куди вродливіша!
-Без сумніву.
Подруги заявили про це з абсолютною впевненістю.
Клаель думав так само. Хоча снігова скульптура була виконана дуже якісно, він не вірив, що за допомогою снігу можна відтворити божественну красу Рейни.
(Ну, білий сніг дуже личить Рейні, і мушу визнати, копія вийшла дійсно близькою до оригіналу...)
-Якщо придивитися... тут повсюди статуї Рейни.
Тільки тепер вони це усвідомили. Серед незліченних снігових витворів було чимало таких, які зображували саме Рейну.
«Свята», яка з'явилася вперше за кілька десятиліть, та ще й з такою божественною вродою, була головною темою для розмов у всіх на устах. Навіть ходили чутки, що її портрети поширювалися королівством, тому не було нічого дивного в тому, що вона стала мотивом для скульптур.
-Як і очікувалося від Рейни... ти справді популярна.
-Ой, ну що ти... мені аж ніяково від цього.
-А, дивіться, там не лише Рейна — там ще й статуя принца Еріка!
Трохи далі височіла композиція, де поруч із «Святою Рейною» впритул стояв кронпринц Ерік. Прекрасна пара. Для тих, хто не знав про їхні прохолодні й далекі стосунки, вони, мабуть, виглядали ідеальним союзом. Вони стояли так близько, що їхні обличчя ледь не торкалися одне одного, наче в закоханих...
-Ой, у мене рука зісковзнула!
-А...
Загадкова блискавка раптово вирвалася з руки Рейни. Білий електричний розряд прошив снігову скульптуру наскрізь і вщент розніс її на шматки. Зруйнована статуя миттєво розтанула від жару й перетворилася на воду, що швидко поглинулась в землю.
-Ой, вибачте, я не розгледіла... а що то була за статуя?
-...М-м, я теж не встиг роздивитися.
Якщо в неї просто «зісковзує рука», а в результаті вилітає бойова блискавка... хіба в грі була така фішка?
-Що ж... під ногами сніг, тому, будь ласка, обережно, щоб знову не посковзнутися.
Не можна було допустити повторення подібного інциденту. Коли Клаель протягнув їй руку, Рейна щасливо поклала свою долоню поверх його.
-Так! Клаелю, ходімо?
-......Ходімо.
Клаель крокував майданчиком фестивалю снігу поруч із Рейною, чий голос аж бринів від радості та захоплення.
.
.
.
(П.П Як би там була статуя Рейни і Клаеля, то Рейна напевно цьому скульптору навіть гроші б заплатила, але ставити її пороч з Еріком або ще якимось чоловіком, означає накликати її гнів, вона буде рада тіки Клаелю хд)